На що подивитись? Холодногірський район

5. February 2020 Максим Куропатенко

Холодногірський район Харкова відкриває майже половині приїжджих наше місто. Знаходиться він у західній частині «першої столиці».  Його адміністративна історія починається з 1919 року, на той час він носив назву Івано-Лисогорський.  З 1929 по 2016 роки йменувався район як Ленінський, а вже сьогодні – Холодногірський, пише ikharkovchanin.com.

Район охоплює понад 35 кв.км, а його чисельність за даними сайту Харківської міської ради ( https://www.city.kharkov.ua/ )становить 84 тис. чоловік.  Він відіграє значну роль у всіх сферах життя міста, у тому числі й культурній. Тож, чому б не розглянути її?

У даному списку будуть як відомі усім пам’ятки, так і менш популярні. Проте навряд чи буде згадано все, на що можна звернути увагу…

Пам’ятки

Вокзал та привокзальна площа

Було б дивно відкривати список якоюсь іншою пам’яткою нашого міста і району.  Сформувався вокзал та площа на початку 60-х років 19 ст. Проте їхній зовнішній вигляд був видозмінений.

Привокзальна площа – практичне й романтичне місце Харкова, влітку вона засаджена усіма кольорами квітами, має декілька фонтанів, найбільший з яких вирізняється своєю красою, а ввечері ще й супроводжуються музикою та світловими шоу. Взимку її краса не зникає – труби великого фонтану прикрашають світловими вогниками, які додають новорічного настрою, а замість квітів встановлюють новорічну ялинку з потягом, який кружляє навколо неї. Романтична атмосфера не зникає на цьому місці ніколи.

Площа оточена величною будівлею Управління Південної залізничної дороги з одного боку, та не менш значною архітектурною пам’яткою – Поштампом, з іншого.

Що стосується самого вокзалу, то конструкція збудована уздовж залізничних колій. Фасадна частина складається з двох так званих веж, на одній з яких встановлений великий годинник, куполоподібного даху, високих, білосніжних колон, які нібито підтримують дах будівлі. І всю композицію завершує тонкість ліплення, що об’єднує всі елементи.  Усередині є неймовірні картини, розписи з елементами ліплення, золотою оборкою і витонченою люстрою. Родзинкою можна вважати і вітражі, які прикрашають приміщення зсередини.

Собор Благовіщення Пресвятої Богородиці

в

Для релігійних людей у Холодногірському районі є багато церков та монастирів. Собор Благовіщення є одним із них. Він, у свою чергу,  є найбільшим за розмірами Кафедральним собором Східної Європи та другим загальноприйнятим після Дзеркального струменю символом міста.

Його історія починається з 1655 року, тоді вона була ще дерев’яною. Неодноразово горіла, унаслідок чого у 1888 році почала цегляну перебудову. 

Сьогодні в соборі можна побачити Озерянську ікону Богородиці,  Харківську Єлецьку ікону Божої Матері, мощі Афанасія III Пателларія, святителя Мелетия Леонтовича, Олександра Петровского, труну з тілом митрополита Харківського і Богодухівського Никодима Руснака.

Межі собору: Благовіщення Пресвятої Богородиці; північний боковий вівтар - великомучениці Варвари Іліопольської, південний боковий вівтар - Іоанна Воїна, нижній храм - Всіх Святих та архідиякона Стефана.

Знаходиться за адресою пл. Благовіщення, 1

Залопанська пожежна частина

4

Залопанська пожежна частина була побудована в 1845 році і на сьогодні є архітектурною пам'яткою місцевого значення і найстарішою пожежною частиною в Україні.

Наприкінці 19 ст. ця Оглядова вежа стала чи не найголовнішим об'єктом у місті. На той час Харків переважно складався з дерев'яних будівель і пожежі ставали справжнім лихом. У цій будці сидів постовий і спостерігав за містом. Тоді весь Харків було видно з каланчі, як на долоні.

Пічне опалення було причиною дев'яноста відсотків пожеж у Харкові. У сильні морози на каланчі спеціально вивішували сигнальні прапори, щоб нагадати городянам про пожежну безпеку. Навіть через століття після будівництва вежі, в 1913 році, із сотні пожеж сімдесят помічали з каланчі.

У 2007 році будівлі загрожувало повне руйнування: воно почало розсипатися на частини, столітні дерев'яні конструкції і арочні перемички вежі прийшли в непридатність, в несучих стінах було видно метрові тріщини. Капремонту каланча не бачила з часів будівництва. У серпні на ремонт виділили 400 тис. гривень відразу з двох бюджетів — міського та обласного.

Сьогодні з оглядового видно тільки чверть сучасного Харкова. Та й з появою телефону вежа втратила актуальність. Але на першому поверсі, як і в далекому минулому, чергують пожежники, а по сусідству розташований районний відділ міліції.

Знаходиться за адресою вул. Полтавський Шлях, 50

Колишній особняк купця М. П. Соколова

4

Незважаючи на бурхливе 19 ст. і будівельний бум пов'язаний зі значним зростанням Харківського народонаселення, до кінця століття велика земельна ділянка по Благовіщенській 15 — 19 так і залишалася в руках одного господаря, хоча його південна частина по Полтавській вже була викуплена і належала п'яти різним господарям.

Перше ім'я власника, що збереглося в офіційних документах було – купець Михайло Павлович Соколов, який в кінці 19 ст. замовляє місцевому академіку архітектури О.М. Бекетову  будівництво приватного двоповерхового особняка вздовж червоної лінії забудови в центрі кварталу.

Станом на 1901 рік власником побудованого за два роки до тієї будівлі під №17 так і числиться купець М.П. Соколов, сусіднього під №19 — його дружина Ксенія Герасимівна, а праворуч, де пізніше з'явиться прибутковий будинок, – місце пустувало зайняте парком-садом.

Після збройного захоплення влади в Харкові більшовиками, вся приватна власність була оголошена поза законом. Будівля ж на Благовіщенській, покинуте своїми господарями, залишилося пустувати до 1923-го, коли його пристосували під міський диспансер, який прослужив вірою і правдою на суспільне благо весь радянський період.

При незалежній Україні особняк Соколова зберіг свій статус, додавши до нього звання офіційної резиденції громадської регіональної організації медичних працівників та інших громадян Слобожанщини "Венус", які своїми консультаціями та допомогою врятували чимало доль і продовжують свою турботу про фізичне здоров'я жителів міста на Лопані зараз.

Знаходиться за адресою вул. Благовіщенська, 17

Озерянський храм

5

Каплиця на колишньому кордоні міста була споруджена в 1847 році. У 1874 році в перебудованій каплиці було встановлено престол.

 Будівля місткістю 100—150 осіб була тісною для православного населення Холодної гори, де крім неї до того часу знаходилася лише 1 церква. До того ж побудована вона була недостатньо якісно, довгий час в стінах та склепінні храму існували тріщини. Фасади будівлі насичені архітектурними деталями, запозиченими з давньоруського культового зодчества. Розташована на піднесеному місці, органічно завершуючи силует високого плато Холодної гори, церква завдяки своєму витонченому силуету грала домінуючу роль в забудові західної частини міста як один з головних елементів панорами району з боку історичного центру міста.

1991 року в церкві було оновлено іконостас, побудовано капітальну двоповерхову будівлю з недільною школою та іконною лавкою, перероблено огорожу. З 2011 по 2018 рік у храмі були замінені панікадила, виконана реставрація розпису всередині храму, укладання плитки у дворі. З 2013 року велися роботи з благоустрою нижнього храму — приміщення, розташованого під лівим нефом, у якому в радянські часи була котельня.

Знаходиться за адресою вул. Полтавський Шлях,124.

Парки та сквери

Парк «Юність»

6

Парк «Юність»  відкритий 1978 року. На пагорбі було споруджено дитяче містечко, в основі якого було встановлено на рейках паротяг моделі 9П-746 з відкритою для доступу кабіною машиніста та двома вагонами, пасажирським (дитячий кінотеатр) і товарним (тир).

Також було споруджено цегляну двоповерхову фортецю з баштами та висячим мостом, дерев'яні скульптури в парковій зоні за фортецею. З боку Полтавського шляху парк має обеліск «Орлятко» з невеличким майданчиком для урочистостей і павільйоном трамвайної зупинки оригінальної архітектури, на кшталт перевернутої на бік діжки з віконцями-ілюмінаторами.

Пізніше парк розширювався як в бік житлового масиву, так і вздовж вулиці, де осушувались ділянки болотистої місцевості, в яку переходить парк, розвивалась інфраструктура, зокрема, були представлені атракціони, прокат картингів. В парку з'явились ставок і джерело.

В теперішній час парк знаходиться в напівпокинутому стані: ставок засічений, фортецю і гойдалки потрощено, територія в повному безладі. Паротяг проданий на металобрухт в грудні 2008 року. У квітні 2012 року року в парку жителі за сприяння міської влади висадили каштанову алею, а міський голова Геннадій Кернес пообіцяв відродити парк, зокрема привести до ладу джерело.

Сквер Пожежників

а

Сквер пожежників розташований у центральній частині міста, між вул.Полтавський шлях та вул. Карла Маркса, його площа становить 1 га, у сквері встановлено пам'ятник пожежникам та пам'ятний знак загиблим від наслідків аварії на ЧАЕС. У сквері проходять заходи, присвячені Дню вшанування ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, покладаються квіти до пам'ятного знаку та пам'ятника пожежникам.

Сад «Тиволі» і театр музичної комедії

8

У 19 ст. між Благовіщенською вулицею, Коцарською та Дмитрівською знаходився маєток з великим садом, що належав у 20-х роках колезькому секретарю Федору фон Мінстеру. Надалі господар маєтку неодноразово змінювався.

З 1881 року сад, що отримав назву саду «Тиволі», став відкритий для публіки. У 1882 році в саду була проведена грандіозна реконструкція. Вперше в Харкові був залитий каток для катання публіки. Спеціально для дітей і дорослих був навіть збудований Крижаний будинок, який всім так сподобався, що його стали робити щорічно, прикрашаючи ілюмінацією, а пізніше - електричним освітленням.

Але знаковою подією для саду було відкриття нового двоярусного капітального театру на 52 ложі.  Змінювалися орендарі, оновлювалися атракціони, але незмінно сад «Тиволі» залишався найвідомішим в місті садом-театром.

У 1926 році Окружний комітет Союзу «Пищевик» прийняв рішення спорудити на території колишнього саду «Тиволі» свій центральний клуб. 1927 року відбулася урочиста закладка будівлі клубу. Будівництво тривало три роки.

 Частина саду «Тиволі» (0,5 га), що залишилася після будівництва клубу, отримала в 1930 р. своє нове ім'я - сквер «Харчовик». Після звільнення Харкова будівля тимчасово використовувалася в якості службового при залізничній станції, а із закінченням будівництва вокзалу було повернуто Союзу харчовиків і реконструйовано.

Сьогодні в приміщенні колишнього клубу працює театр Музичної комедії.

23 квітня 2014 року Харківська міськрада прийняла рішення повернути скверу Палацу культури «Харчовик» первісну назву - Сад «Тиволі». Як йдеться в пояснювальній записці, це зроблено з метою відродження і шанування традицій, відтворення історичного середовища міста Харкова.

Залютин яр

9

Яр між Холодною горою  і Залютине. Взагалі про Яр між Залютино і холодною горою ходить багато легенд. Кажуть, що на місці яру за парком «Юність» до революції був ставок якогось священика, який жив на тій стороні, що ближче до вулиці табірної. І береги цього ставка були обкладені якоюсь плиткою. Після революції все це закинули і тепер там людські городи. За легендою, це був священик питущий, але в міру, гулящий.

Важливість матеріала
Ретрансляція в агрегатори

Цікава публікація?

Поділіться нею в соцмережах