3 Грудня 2022

Хто насправді з колишніх гравців “Металіста” хотів врятувати клуб перед “смертю”?

Related

Місце у Харкові для любителів мистецтва

Туристи в Харкові найчастіше приїжджають подивитися на архітектуру. Тому...

Найкраще місце для спортсменів

У Харкові є багато місць, в яких люди можуть...

Одне з найромантичніших місць у Харкові

Багато туристів приїжджають до Харкова не самі, а зі...

Харківські митці

У Харкові народжувалося і якийсь час мешкало величезна кількість...

Харківське сучасне мистецтво

Багато людей люблять дивитись на чудові композиції Пітера Дойга,...

Share

Останні моменти першого “Металіста” припали на сезони 14/15 та 15/16 . Хоча, цитуючи тодішнього головного тренера команди, Мирона Маркевича, регрес команди почав відбуватися, коли за дорученням колишнього власника клубу, Сергія Курченка, в донецький “Шахтар” було продано одного з ключових гравців – Тайсона. Тоді все й почалося: від останнього матчу Ліги Європи проти вже не існуючого бельгійського “Локерена”, до агонії в останньому домашньому матчі проти київського “Динамо”. Більше про це в нашій підбірці на ikharkovchanin.

Однак, все ще перебували в складі “жовто-синіх” гравці, які з останніх сил виходили битися за емблему команди заради вболівальників. Багато українців, з підтримкою деяких легіонерів, виходили на поле “вмирати” заради вболівальників. Клуб підтримували гравці як досвічені, так і не байдужа тодішня молодь харківського клубу, як, наприклад, Данило Каневцев, один з діючих воротарів повсталої з попелу команди. Та чи один він був таким?

Іван Родіч

Родіч, мабуть, один з останніх легіонерів харків’ян, чиї голи зривали овації з трибун в останні моменти існування команди. Відколи Україною почав крокувати Євромайдан, хорват став одним з небагатьох легіонерів, які не побоялися покидати країну під час загострення внутрішніх проблем. Його старання швидко посунули іншого легіонера, португальця Давида Каяду, який навіть року не провів у харківському клубі.

Історію занепаду клубів балканець теж добре знав: адже деякий час встиг побувати в основному складі ще одного українського клубу, який зник назавжди – ужгородської “Говерли”. Він прагнув довести, що він чогось вартує у луганській “Зорі”, але Юрій Вернидуб потенціалу в ньому не розгледів. Зате з “Металістом” Родіч залишився до кінця, допомогаючи, як міг – 11 ігор та 2 забитих м’яча.

Кирило Ковальчук

Одеський “Том Хенкс” Кирило Ковальчук, на жаль, повторював легендарного актора лише зовнішністю. Дивлячись на гольову статистику одесита з молдавським походженням, не можеш повірити, що вона настільки погана, хоча за позицією півзахисник. Однак Ковальчука люблять вболівальники далеко не за голи.

Вся історія в тому, що головна здатність Ковальчука – довгі гольові “передачі на хід”. Цим він і підкупив Романа Григорчука, який тоді виступав в якості очільника “моряків”. Однак, чомусь в “Металісті” Ігор Рахаєв не занадто довіряв “Тому Хенксу” місце в стартовому складі, через що річна статистика виступів Ковальчука за харків’ян згідно його контракту склала 25 ігор в стартовому складі, і жодного забитого м’яча.

Сергій Болбат

Сергій Болбат з Волновахи – вихованець донецького “Шахтаря”, проте в “Металіст” потрапив з донецького “Металургу”, який зник з України без можливості на відродження. Варто зазначити, що сприяв його трансферу до “жовто-синіх” один з найвідоміших футбольних агентів України – Вадим Шаблій, який не дав дончанину загубити свою кар’єру.

Однак, так чи інакше, Болбат свого часу повстав проти “Металіста”, невдоволений за весь час своєї прописки в лавах харків’ян отриманням зарплатні лише 1 раз. В “керівництва” клубу він через Лозанну відсудив 3.3 мільйони гривень, після чого орендну угоду з ним продовжувати не хотіли, і він у 2015 році пішов з клубу. Проте його виступи в останніх єврокубках пам’ятатимуть в Харкові добре, на відміну від його статистики – 17 виходів та 4 голи.

Сергій Назаренко

На другому місці розташувалася жива легенда дніпровського “Дніпра”, Сергій Назаренко. І от щодо нього виникає питання: а яким чином вболівальники не освистали його за перехід в “Металіст” в 2015 році зі стану найлютішого опонента, на відміну від Папи Гуйє та Едмара? Відповідь проста: в стані “Металіста” вже виступав ще один не менш легендарний гравець, який дивовижно відмітився своєю грою в обох клубах – Олександр Рикун.

Однак, всі знали Назаренка не тільки, як живу легенду дніпрян, скільки за те, що він виробляв на полі в матчах за збірну України. Більш того, саме в “Металісті” Назаренко забив сотий м’яч у своїй футбольній кар’єрі, і цим обійшов Едмара. Проте на той час гравець вже не міг показувати свій філігранний майстер-клас, як в матчі Україна – Англія, і він був змушений пограти з харків’янами рік, і готуватись до завершення кар’єри. Один з сильніших українських гравців провів за “жовто-синіх” 14 ігор, забивши 1 гол.

Рустам Худжамов

Статус футболіста, як “мужика”, сміливо виправдовує Рустам Худжамов. Його перший трансфер в “Металіст” зірвався, проте на другий він наважився виключно через те, що хотів грати, а не сидіти на лаві запасних в донецькому “Шахтарі”. Він тоді дивом зумів переконати керівництво “гірників” його відпустити, хоч і в оренду, оскільки “Шахтар” розраховував окрім Андрія П’ятова на Олексія Шевченка.

До речі, сам колишній капітан “Маріуполя” свого часу пограв і в колишньому “ФК “Харків”, і має добрі приятельські стосунки зі своїм колишнім одноклубником та діючим тренером команди, Андерсоном Рібейро, а також з Артемом Федецьким. А наразі Рустам Худжамов не тільки засновник бренду футбольних рукавичок “Brave GK”, а й новообраний тренер воротарів футбольного клубу “Полісся”. Що ж, за нього видихнемо.

Тож, як бачимо, в тих роках харківський клуб рятували як могли в спробах припинити тривалу агонію, яка тривала тоді аж цілих чотири роки. Однак, не допомогло, і клуб впав у стан “клінічної смерті”, аж до минулого року. І ніхто не знає з ким саме судилися колишні гравці в спробі отримати свої гроші, і чи отримали вони їх взагалі. По сьогодення до кінця не можна усвідомити, як футбольний клуб, який мав в собі загрозу для Ліги Європи, зникне, як низькобюджетний фарм-клуб області? Як його легіонери, які були для українців суперзірками, потрапили в регрес з боку своєї футбольної кар’єри? Так чи інакше, Курченко і “Металіст” – вже не сумісні речі, які назавжди відійшли в історію. А попереду чекають Кубок України, чемпіонство в ПФЛ, вихід до Прем’єр-Ліги, і те, за чим так сумує харківський вболівальник – єврокубки.

.,.,.,.