Раніше Харків міг подарувати невимовну насолоду від театральних постановок на будь-який смак. І діти, і дорослі могли чудово провести час, насолоджуючись неперевершеною грою акторів. Вихідні та свята супроводжувались для харків’ян походом у театр, а іноді і буденний похід дарував незабутні емоції. На жаль, все змінили спочатку Covid, а потім — повномасштабне вторгнення. Безпекова ситуація, заборона виступів на сцені та, в результаті, зменшення фінансування. Театр ніколи не зможе замінити якийсь інший вид дозвілля, а прихильники такого виду мистецтва дуже гостро переживають мінімізацію цього явища у місті. Практика реалізації онлайн-вистав під час локдауна здавалась дуже сумнівною, адже суспільство мало надію на швидке припинення карантину або частковий дозвіл грати на сцені, що потім і сталось. Але театрали не здаються — вони волонтерять та шукають альтернативи. Пригадаємо театри Харкова, які є візитівкою міста. Далі на ikharkovchanin. 

Харківський театр для дітей та юнацтва

Театр, відомий загалу більше як ТЮГ, має доволі цікаву історію. Заснований в 1960 році, він розважав, в першу чергу, юного глядача, але мав у своєму репертуарі спектаклі на будь-який смак. Режисери починали з дитячих казок, але потім переходили до дорослих, експериментальних вистав. В його репертуарі були такі вистави, як “Червона Шапочка”, “Дванадцять місяців” та “Неймовірні пригоди Пеппі Довга Панчоха”, “Кіт проти Людожера”. На жаль, наразі театр не функціонує і приміщення було пошкоджене, відновити його допомогли волонтери. На початку повномасштабного вторгнення працівники театру виступали перед дітьми у бомбосховищах, зараз же вони співпрацюють з благодійниками та колегами з інших театрів.

Харківський академічний театр музичної комедії

Цей театр розпочав свою роботу 15 липня 1929 року. Тоді засновниками стали учні Леся Курбаса: Борис Балабан, Януарій Бортник, Богдан Крижанівський, Остап Вишня. На жаль, творчі пориви митців були скоро припинені — починається Червоний Терор, і всіх, хто був причетний до Курбаса, звільняють. Тоді ставлять молодого режисера Михайла Аваха, який з усіх сил намагається обійти заборони та представляє оперети “Сільва”, “Маріца” Імре Кальмана та “Весела вдова” Франца Легара. Протягом свого існування театр прославився своїми виставами “Майська ніч”, “Сорочинська ярмарок”, “Сватання на Гончарівці” та рок-операми — Монах, блудниця і чернець” за новелою Томаса Манна та “Ісус — суперзірка” за Ендрю Ллойдом Веббером. У 2006 театр відзначений статусом “академічний”.  Останнім часом на сцене театру ставили такі вистави, як “Труффальдіно из Берґамо”, “Все починається з любови”, “Летюча миша”, “Циганський барон”, “Принцеса цирку” і ще багато інших. Зараз багато хто з театралів евакуювався, але колектив дає вистави у сусідніх областях, а режисер Ігор Коваль підтримує ідею щодо онлайн-вистав (“Суспільне Харків”).

Харківський державний академічний театр ляльок ім. В. А. Афанасьєва

Театр ляльок був започаткований 1 липня 1939 року, хоча й не мав постійного приміщення, часто переміщувався з Клубу шоферів в Клуб медпрацівників та Малий театр. І лише в червні 1941 року творчий колектив отримав постійне місце “проживання” на пл. Конституції, 24. Через Другу світову війну трупу евакуювали до містечка Талас, що в Киргизії. На той час в репертуар театру входило 19 п’єс, більшість з яких були поставлені за творами українських митців, наприклад, “Лимерівна” Панаса Мирного, “Глитай, або павук” Михайла Старицького, “На перші гулі” Степана Васильченка.

Афанасьєв Віктор Андрійович — керівник театру з 1952 по 1983 роки. Своєю творчою завзятістю та наполегливістю він зумів зробити театр ляльок центром мистецького та театрального розвитку, і довів, що лялькові вистави можуть бути цікаві не лише дітям, а й дорослим. Зараз, об’єднавшись разом з іншими театралами, колектив облаштував артсховище “Культура”, де можна насолодитись їхніми виставами.

Харківський державний академічний український драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка (“Березіль”)

Театр, започаткований Лесем Курбасом, безмежно талановитим митцем та неординарною особистістю, останнє століття був мистецькою прикрасою центра міста. І навіть під час повномасштабного вторгнення колектив активно працює — їздить на гастролі до Полтави і не полишає театральне життя Харкова. Такі вистави, як “Хлібне перемир’я” Сергія Жадана та “Нехай щастить”, створену за мотивами п’єси Джанікашвілі “Війнонька!”, можна побачити на сценах безпечних майданчиків Єрмілов Центру та ДК Art Area.

Зародження колективу відбулося не в Харкові, а в Києві 1922 року. Лише через популярність Народний комісаріат освіти України наказав перевести його до тодішньої столиці. саме в Харкові, завдяки творчому симбіозу драматурга Миколи Куліша, художника Вадима Меллера та режисера Леся Курбаса на світ з’явилась неперевершена класика української драматургії: “Маклена Граса”, “Мина Мазайло” і “Народний Малахій”. На жаль, через сталінські репресії Курбаса та Куліша було страчено, а їхні вистави заборонено ще на багато років.

Наступні режисери вкладали душу у розвиток театру та свої постановки. Наразі театр очолює заслужений діяч мистецтв України Степан Пасічник, а режисер Сергій Москаленко стверджує, що їхня кількість глядачів зменшилась, але все одно актори не перестануть грати, якби складно не було (“Суспільне Новини”).

Що очікує на театри під час війни в Харкові?

Не дивлячись на те, що показувати вистави у власних приміщеннях харківським театрам заборонено, митці не втрачають надію на подальше розширення безпечних майданчиків, домовляються з вже тими, що існують, збирають кошти на реконструкції та ремонти, відкривають нові сховища та укриття. Актори та працівники театрів не падають духом, а працюють, грають свої ролі та адаптуються до нових умов. 

Департамент культури та туризму ХОВА намагається розрахувати та організувати всі моменти задля показу вистав у режимі онлайн. І хоча більшість за таку ініціативу, деякі все одно виступають проти, стверджуючи, що пряма взаємодія глядача з акторами дуже важлива (“Суспільне Новини”). Тому в майбутньому, поки Харків охоплений війною, планується відкриття нових безпечних просторів та нові домовленості з вже тими, що існують, також очікуємо онлайн-платформу для транслювання вистав. Тому з нетерпінням чекаємо нових прем’єр.