Євген Пилипович Лемешко (11 грудня 1930, Миколаїв – 2 червня 2016, Греція) – радянський та український футболіст (воротар), заслужений тренер УРСР (1974), майстер спорту СРСР (1959). Один із найвідоміших тренерів українського футболу XX століття, особливо відомий за роботою з харківським футбольним клубом “Металіст”. Далі на ikharkovchanin.
Ранні роки та ігрова кар’єра
Євген Пилипович Лемешко народився 11 грудня 1930 року у місті Миколаїв (Українська РСР). Футболом почав займатися у 15 років, коли у ремісничому училищі, де він навчався на коваля, була організована футбольна команда. У складі команди Лемешко став третім призером всесоюзної першості “Трудових резервів”. У 18-річному віці він був зарахований до складу збірної міста Миколаєва, потім був воротарем футбольної команди заводу імені 61 комунара, на якому працював у ковальському цеху, звідти й потрапив до миколаївського “Суднобудівника”. Першим тренером Лемешка був Володимир Восковський.
У 1950 році Євген Лемешко став воротарем київського “Динамо” – одного з провідних футбольних клубів СРСР. У період з 1950 по 1958 рік провів 60 матчів за команду, пропустив 67 м’ячів. Протягом усіх сезонів був основним або другим воротарем. Після київського “Динамо” Лемешко грав за “Авангард” (Миколаїв) та “Шахтар” (Сталіно). У 1959 році він отримав важку травму коліна (розрив меніска) та був змушений завершити ігрову кар’єру у віці 29 років.
Тренерська робота
Перехід Євгена Лемешка на тренерську роботу виявився успішним. У 1960 році він очолив хмельницький футбольний клуб “Динамо”. Протягом шести років (1960-1966) роботи з командою він зміг значно покращити її результати. У 1966 році “Динамо” (Хмельницький) здобув срібні медалі чемпіонату Української РСР. Друге місце у престижному республіканському турнірі стало важливим досягненням в історії клубу та засвідчило високий рівень тренерської майстерності Євгена Лемешка.
Пізніше, у 1967-1970 роках, Євген Пилипович працював із футбольними клубами “Карпати” (Львів) та “Десна” (Чернігів). У 1971 році Лемешко був призначений головним тренером миколаївського “Суднобудівника”, а у 1974-1977 роках – головним тренером херсонського “Кристала”.
Головний етап тренерської роботи: “Металіст” Харків (1977-1989)
У 1977 році Євген Пилипович став головним тренером харківського “Металіста”, який тоді грав у другій лізі. За 12 років роботи Лемешко перетворив його на один із відомих клубів радянського футболу: під його керівництвом “Металіст” піднявся спочатку до першої ліги, а у 1981 році вийшов до вищої ліги. Головним тренерським досягненням Євгена Лемешка став сезон 1988 року, коли його команда виграла Кубок СРСР. У фінальному матчі “Металіст” здобув перемогу над московським “Торпедо” з рахунком 2:0. Це був перший та єдиний великий трофей в історії “Металіста”.
У 1989 році Лемешко покинув “Металіст” та почав тренувати спочатку запорізьке “Торпедо”, а потім – хмельницьке “Поділля” та київський “Борисфен”. При цьому Лемешку вдавалося не тільки досягати результату, а й викликати прихильність до себе футболістів. Більшість із них згадують тренера, як тонкого та розважливого психолога, сувору, але дуже душевну людину, яка вміла своїми фірмовими колючими фразами та жартами підняти настрій всій команді.
Він був норовливим та непокірливим, тому часто конфліктував з начальством. Так, наприклад, через конфлікт із директором заводу “Електрон” Степаном Петровським Лемешко пішов з посади тренера “Карпат” у 1967 році. За словами Євгена Пилиповича, “Петровський крутився біля футболу, хотів впливати на процеси в команді”. Дізнавшись, що на його місце хочуть поставити Сергія Шапошникова, Євген Пилипович розвернувся та пішов – він не терпів, коли за його спиною плелися якісь інтриги. На початку 1990-х років, посварившись зі спонсорами запорізького “Торпедо”, Лемешко взагалі вирішив піти з футболу – набагато раніше, ніж планував, – лише у 63 роки. Після звільнення з посади тренера Євген Пилипович був інспектором Федерації футболу України, контролював проведення матчів та забезпечував їхній організаційний супровід. Після виходу на пенсію Лемешко виїхав до Греції разом зі своєю сім’єю.
Особисте життя
Євген Лемешко був одружений двічі. У першому шлюбі з Тетяною Георгіївною у них народився син Ігор. Він продовжив спортивну традицію сім’ї – став тренером та спортивним функціонером. У другому шлюбі у Лемешка народилася донька Наталя, яка вийшла заміж за футболіста та тренера Олега Протасова.
Євген Пилипович Лемешко помер 2 червня 2016 року у Греції після тривалої хвороби. Він зробив значний внесок у розвиток українського та радянського футболу, а особливо – у розвиток харківського “Металіста”. Перемога у Кубку СРСР у 1988 році так і залишається головним досягненням в історії клубу.
Серед вихованців Євгена Пилиповича – воротар Юрій Сивуха, півзахисник Юрій Тарасов, захисник Ігор Кутєпов. Багато хто з них потім говорив: “Лемешко дав нам не тільки професію, а й виховав характер”.
Сьогодні про нього говорять мало. Не знімають фільмів, не називають його ім’ям стадіони. Але у Харкові його пам’ятають. І щоразу, коли “Металіст” виходить на поле, ті, хто знає історію клубу, обов’язково його згадують. Згадують людину з незламною волею – Євгена Лемешка – справжнього тренера та справжню людину.
Список використаних джерел інформації: