Цирк – розвага для дітей і дорослих, де лунає сміх від кумедних клоунів, де захоплює подих від акробатичних трюків повітряних гімнастів, де розумні тварини виконують людські дії. У цирку можна побачити безліч дитячих щирих посмішок, почути неймовірний запах попкорну і солодкої вати, який кожного дорослого повертає у дитинство. Далі на ikharkovchanin.
Цирковим гімнастом, еквілібристом, досвідченим працівником цирку є Петро Никифорович Маяцький. Народився 28 лютого 1905 року у селищі Печеніги, Харківської області. До другої столиці України батьки Маяцького переїхали, коли хлопцю було 9 років. Харків дав Маяцькому дорогу у світ, де він мав змогу втілити всі свої бажання.
У юні роки у Харкові Маяцький захопився мотоциклом – він вступив до Харківського автомотоклубу і купив свою першу машину.
У 1925 році Маяцький організував групу молодих “гладіаторів” і вирішив поїхати на гастролі до Полтави. Це був перший крок на професійну сцену.
Спочатку відомий циркач здобув освіту технолога у Харківському будівельному технікумі. Все своє життя займався важкою атлетикою, акробатикою, мотоспортом, також був інструктором з цих видів спорту.
Петро Маяцький виступав у естрадно-циркових колективах у таких номерах, як “Римські гладіатори”, “Римські кільця”, “Перш”, “Еквілібристика на шестах”, “Повітряний зубний акт” а також в інших, де здобув велику славу.
Цирковий успіх Петра Маяцького
У 1931 році під творчим псевдонімом “Лео Маро”, відомий циркач створив оригінальний еквілібристичний номер “Ренське колесо на перше”. Петро Маяцький продемонстрував сходження двома вільностоячими драбинами з першем на лобі, а наприкінці номера його партнерка виконала унікальний трюк зі стрімкого обертання в Ренському колесі. Останнє було укріплене на горі і мало довжину понад 8 метрів, укріплення тримав саме Маяцький.
У 1936 році перший досвід трюків на мотоциклі Маяцький показав в Одесі, а через два роки зібравши колектив таких самих, як він, сміливих та закоханих у швидкість однодумців, підготував атракціон “Мотогонки”.
Перед початком війни відомий циркач готував блискучий номер, про який писала кожна преса, але ніхто не знав, що за всім цим крилася не тільки колосальна праця, а й травми справжнього циркача – і душевні, і тілесні. Готуючи свій блискучий номер “Куля сміливості” Маяцького покидає дружина залишивши йому маленького сина, а під час репетиції номера одна з партнерок неточно спустилася на багажник мотоцикла, що мчав, і це обернулося для Петра переломом носа і рваною раною передпліччя.
Зовсім скоро почалася війна, на щастя артисти цирку мали бронь. Маяцького, який окрім професійних навичок мав ще організаційні здібності, було призначено художнім керівником Ташкентського держцирку. Він очолював його в період 1941-1944 років. Під час евакуації Маяцький зустрічає 19-річну Надію Сорокіну, яка стала його вірною супутницею в житті, і на арені цирку.
Відомий номер Петра Маяцького “Куля сміливості”
Унікальною подією стало те, що у 1950 році Петро Маяцький на власні кошти, створив цирковий номер “Куля сміливості”. Цей номер був незвичайним та складним, тому керівництво цирку довго не наважувалося його включити до програми. Прем’єра унікального номера відбулася в цирку-шапіто у Дніпропетровську, також цей номер мав успіх багато років по всій Україні. Виконавцями незвичайних трюків була дружина Петра Маяцького – Надія, а також сини – В’ячеслав та Анатолій, пізніше у номері брала участь донька – Марина Маяцька.
Номер “Куля сміливості” отримав першу премію на “Першому всесоюзному огляді циркових номерів”. В цьому номері була вперше виконана “мертва петля” на мотоциклі, також Петро Маяцький постійно ускладнював виступи та робив “мертву петлю” на мотоциклі у повній темряві із застосуванням феєрверків, їздив із зав’язаними очима, тримаючи доньку Марину на плечах. Номер “Куля сміливості” потрапив до фільму “Артист із Коханівки”.
Також у 1950 році Петро Маяцький створює на манежі Харківського цирку колектив під назвою “Перший Український цирк”.
Впродовж 13 років “Куля сміливості” залишалася найскладнішим і видовищним цирковим атракціоном у світі. Але одного разу, трапився нещасний випадок, де мотоцикл Маяцького зачепився підніжкою за чарунки сфери, Петро впав в основу кулі, а зверху його придавило мотоциклом. Артист отримав важкі чисельні травми. Він вижив, але рік пролежав у лікарні, а після одужання знову повернувся до виконання свого номеру.
Артист думав над новим атракціоном, який символізує підкорення космосу, але навесні 1968 року помирає від серцевого нападу.
Син В’ячеслав оселився у Харкові і перейшов на тренерську роботу, тому дружина та дочка Маяцького вирішили самі відродити атракціон. Виснажливі репетиції по 8 годин на день та великі навантаження на організм призводять до очікуваної мрії – атракціон знову був внесений у гастрольний графік Держцирку.
Донька Марина Маяцька розповідає про свого батька з теплом та ніжністю, зауважує, що вдячна батьку, який був людиною дисципліни. Він складав список книг, які донька повинна була обов’язково прочитати. Розповідав про вистави і виставки, які донька повинна була відвідати. Маяцький був дуже чуттєвою людиною стосовно будь-якої несправедливості і підлості. Не дозволяв зневажати себе і скандалити. З роками донька зрозуміла скільки всього важливого та потрібного для життя батько вклав у її долю. Усім цим вона користується і дуже вдячна татові за всі поради.
Петро Маяцький – відомий циркач, який створив багато номерів та підкорив своєю безстрашністю та унікальністю увесь світ. Він людина-приклад, який впевнено йшов до своєї цілі і завжди здобував перемогу над своїми досягненнями.