Харків – це місто, яке начебто розташоване між минулим та сьогоденням, і головна загадка – історія його заснування. Досі немає точної відповіді на питання, ким і коли було засновано Харків, і ця загадкова історія не дає спокою багатьом вченим. Далі на ikharkovchanin.
Кожен куточок Харкова нагадує минуле, і хоча тут немає чітких слідів стародавніх народів, місто наче зберігає сліди інших епох – часів скіфів, сарматів та слов’ян.
Легенда про козака Харка
Якщо ми почнемо шукати інформацію про заснування Харкова, то насамперед нам запропонують історію про козака Харка, який і став засновником міста. Ця версія уособлює дух Харкова – сміливого, незалежного та гордого.
За переказами, Харко разом із друзями-козаками збудував фортецю на пагорбі, а вже пізніше на честь нього й назвали місто. Але це більше схоже на гарну легенду, аніж на історичний факт.
Самі городяни дуже люблять цю легенду, у центрі міста навіть стоїть пам’ятник Харку на коні. Та існує велике “але” – історикам так і не вдалося знайти жодного доказу, що Харко існував насправді, згадок про нього немає в жодному козацькому реєстрі чи старовинному документі. Ймовірніше, цей козак – просто символічний збірний образ, який згодом став асоціюватись із містом.
Але навіть якщо сам козак Харко й не існував, то його дух, сміливий та незалежний, поза всяким сумнівом, живе у Харкові досі.
Що було на місці Харкова до XVII століття
Офіційна версія свідчить, що Харків був заснований переселенцями 1654 року. Однак археологам вдалося виявити на цьому місці ознаки поселення набагато давніших цивілізацій,
що дозволяє стверджувати, що це місце було відоме ще з доісторичних часів.
Скіфи, які жили на цій території, залишили по собі кургани – величезні насипи, всередині яких розташовані поховання. Скіфів часто ховали зі зброєю та прикрасами, які археологи виявляють і в наш час. Скіфи були кочовим племенем, і, мабуть, використовували цю територію як одну зі своїх стоянок.
Слідом за скіфами на цьому місці з’явилися сармати. Археологічні знахідки доводять, що на місці сучасного Харкова було одне з їхніх поселень.
Пізніше, у VIII-X століттях, на цих землях оселилися слов’янські племена. Археологи досі знаходять сліди їх перебування на цій території. Схоже, що слов’яни жили цілими громадами та будували серйозні укріплення навколо своїх поселень.
Сучасні історики схиляються до думки, що на місці майбутнього міста були невеликі поселення, які потім були або просто зруйновані, або зникли в ході війн і різних історичних процесів.
Цікавим є той факт, що ці поселення стали частиною широкого історичного контексту – згодом вони відійшли в тінь, але сучасний Харків навряд чи був би заснований без цих давніх культур.
Харків як “забута столиця” Стародавньої Русі
Також існує гіпотеза, що на місці сучасного Харкова було розташоване давнє місто Донець, про яке є згадки у літописах: нібито воно було частиною історії Київської Русі, але прямих археологічних чи історичних доказів поки що не знайшли.
Деякі дослідники вважають, що на місці Харкова існувала невелика укріплена фортеця, але не повноцінне місто, і що його забули через часті війни та зміну влади. Інші ж схиляються до того, що це лише романтична легенда, що надає історії Харкова ще більше загадковості.
Але, незважаючи на розбіжності між міфами та фактами, очевидно те, що Харків – це не просто місто, це справжній пам’ятник всім тим давнім культурам, які там жили раніше. І хто знає, якби не вони, яким був би сьогоднішній Харків. Кожна епоха, кожна культура залишили свій слід у цьому регіоні. Можливо, дослідникам ще доведеться виявити несподівані археологічні знахідки, які допоможуть розгадати таємниці цього міста.
Ми не можемо точно сказати, коли Харків став Харковом, але зрозуміло, що місто має глибоке коріння, яке тягнеться в давнє минуле. Історія міста, як і раніше, не має чітких контурів, і, напевно, саме в цьому його магія й привабливість.
Але, у будь-якому разі, Харків сьогоднішній – це результат впливу багатьох епох, культур та народів, які колись пройшли через цей край. Він живе, розвивається, навіть зараз впевнено дивиться в майбутнє, але дбайливо зберігає у собі пам’ять про далеке минуле.