Леонід Павлович Ліхно (20 травня 1941 – 27 грудня 2002) – видатний радянський та український волейбольний тренер, майстер спорту СРСР (1967), заслужений тренер Української РСР (1978), заслужений працівник фізичної культури та спорту України (2001). Леонід Ліхно вважається однією з ключових фігур в історії українського волейболу. Далі на ikharkovchanin.
Ранні роки та ігрова кар’єра
Леонід Павлович Ліхно народився 20 травня 1941 року у Харкові. Волейболом почав займатися ще з юності. У 1965 році він увійшов до складу команди “Буревісник”, де грав на позиції зв’язуючого. У 1972 році Леонід закінчив Харківський державний університет. У 1972-1973 роках він виступав за команду “ДСК” (Харків), з якою у 1973 році став володарем Кубка Української РСР та бронзовим призером Кубка СРСР. Після того, як восени 1973 року команда “ДСК” була розформована, Ліхно приєднався до щойно сформованого клубу “Локомотив”. У 1974 році команда посіла 3 місце у чемпіонаті СРСР у першій групі.
Формування “Локомотива”
У 1974 році Леонід Ліхно завершив ігрову кар’єру та змінив Юрія Пояркова на посаді старшого тренера “Локомотива”. Команда була створена незадовго до цього на засадах розформованого “ДСК” та інших харківських волейбольних клубів. Попри те, що команда була зовсім новою, вже у першому сезоні під керівництвом Леоніда Ліхно вона домоглася права виступати у вищій лізі чемпіонату СРСР – найсильнішому дивізіоні радянського волейболу. Із середини 1970-х років “Локомотив” стабільно утримувався у вищій лізі, регулярно демонструючи конкурентоспроможну гру проти провідних команд країни. Найвищого результату за радянських часів “Локомотив” домігся у сезоні 1977-1978 років: команда посіла третє місце у чемпіонаті СРСР, поступившись тільки визнаним лідерам – московському ЦСКА та “Автомобілісту” (Свердловськ). За підсумками цього сезону Леоніду Ліхно було надано звання заслуженого тренера Української РСР.
Робота з молодіжною та зарубіжними збірними
У 1979 році Леонід Ліхно був призначений головним тренером молодіжної збірної СРСР. Під його керівництвом команда здобула перемогу на чемпіонаті Європи серед молодіжних збірних, який відбувався у Португалії. У 1980-х роках Ліхно деякий час працював у Сирії – тренував національну збірну та навчав місцевих тренерів.
У 1989 році Леонід Ліхно повернувся до Харкова та знову обійняв посаду головного тренера “Локомотива”. Це вже був інший етап – завершувався радянський період, і український волейбол перебував у процесі формування. Для тренера це означало необхідність не тільки готувати команду з погляду гри та тактики, а й справлятися з новими викликами, пов’язаними зі змінами у фінансуванні, управлінні та організації спортивного процесу.
Волейбол у незалежній Україні
Після розпаду Радянського Союзу харківський “Локомотив” під керівництвом Леоніда Павловича Ліхна став однією з провідних команд країни. Клуб неодноразово ставав чемпіоном України: у 1994, 1996, 2001 та 2002 роках, а також кілька разів здобув Кубок України. Багато гравців “Локомотива” входили до складу національної збірної України. У 1996 році Леонід Ліхно був призначений головним тренером чоловічої збірної України з волейболу. Під його керівництвом у 1998 році збірна України вперше в історії українського волейболу вийшла до фінального турніру чемпіонату світу, який відбувався в Японії. Українська збірна посіла 10 місце, що стало на той момент її найкращим результатом на світовій першості.
Леонід Ліхно будував тренувальний процес на чітких методиках та суворій дисципліні. Він ретельно аналізував гру суперників та свою команду, підбирав тактику під кожен конкретний матч. На тренуваннях він приділяв велику увагу техніці гри та фізичній підготовці гравців.
Леонід Павлович Ліхно помер у ніч з 26 на 27 грудня 2002 року у Полтаві, куди приїхав разом із “Локомотивом” для участі у півфінальному матчі Кубка України з волейболу. Похований на другому міському кладовищі Харкова.
На згадку про видатного тренера Федерація волейболу України заснувала щорічний волейбольний Кубок пам’яті Леоніда Ліхна, що відбувається у Харкові. У змаганнях беруть участь провідні волейбольні клуби країни. Переможцем першого турніру став харківський “Локомотив”.
20 травня 2021 року, у день 80-річчя Леоніда Павловича, з ініціативи президента волейбольного клубу “Локомотив” Віктора Остапчука на фасаді спорткомплексу “Локомотив” у Харкові було відкрито меморіальну дошку на честь видатного тренера. Цього дня також відбувся матч пам’яті Леоніда Ліхна за участю його колишніх вихованців.
Леонід Павлович Ліхно не був медійним героєм, не прагнув до публічності, рідко давав інтерв’ю, але саме під його керівництвом сформувалася найсильніша волейбольна школа Харкова та України. Серед вихованців Леоніда Павловича Ліхна – безліч спортсменів, які здобули звання майстрів спорту, зокрема міжнародного класу. Багато з них згодом стали тренерами та продовжують розвивати волейбол за його методиками у різних регіонах України та за її межами.
Список використаних джерел інформації: