Харків – це місто, яке втілює глибоку історію та культурне багатство, а також славиться своїм внеском у науковий прогрес. Харків став одним з найбільших і найважливіших наукових центрів України, де розквітли різні наукові галузі, допомагаючи змінювати світ. Далі на ikharkovchanin.
Науковий Харків
Потужний науковий потенціал Харкова базується на розвинутій мережі підприємств, організацій та вищих навчальних закладах.
Медичні науки в Харкові невпинно розвивались і сьогодні представлені такими галузями як: медична радіологія, нейрохірургія, мікробіологія, кріомедицина, нейрохірургія, неврологія, психіатрія та ін. В Харкові була створена перша в Україні лабораторія репродукції людини, в якій пройшло штучне запліднення і згодом народилась здорова дитина.
Саме в Харкові вперше в Європі був розщеплений атом літію, розроблений прискорювач елементарних частинок, створені унікальні установки радіолокаційного зондування атмосфери, винайдений спосіб вирощування монокристалів та виготовлений надпотужний радіотелескоп.
Харків справедливо називається містом науки. Науковці знаходять відповіді на складні питання та втілюють свої ідеї в наукові досягнення. В Харкові працюють цілі династії вчених, а освітні заклади виховали трьох лауреатів Нобелівської премії.
Ілля Мечников (1845-1916)
Ілля Мечников народився в Куп’янському районі Харківської області. Він відзначився успішним закінченням Харківської гімназії та отримав золоту медаль. Ще на юному віці Мечникова захоплювали природничі науки. Університетом, що став його альма-матер, був Харківський університет, відомий нині як Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. Там він написав свою першу наукову роботу “Деякі факти з життя інфузорій”. Поза науковою роботою, Ілля Мечников також захоплювався театром, який в той час був одним із символів Харкова. Він мріяв про власну лабораторію та незалежність як дослідника, і завдяки наполегливості пройшов навчання екстерном за 2 роки. Своїми науковими досягненнями Ілля Мечников заслужено вважається засновником еволюційної ембріології та внутрішньоклітинного травлення. Він одним з перших розвинув теорію старіння, яку згодом стали називати “геронтологією”, з метою досягнення довголіття. Мечников вважав, що старість – це не що інше, як хвороба, тому її можна вилікувати. Він стверджував, що життя людини може сягати понад 100 років і наука повинна створити ефективні засоби для боротьби зі старінням. За думкою Мечников, продовжити своє життя людина може завдяки правильному харчуванню та позитивному ставленні до життя. Особливу увагу він звернув на мікрофлору кишківника і вважав, що саме кисломолочні продукти здатні уповільнити процес старіння.
Ілля Мечников приділяв велику увагу імунітету людини та став автором концепції “вродженого імунітету”, за що отримав Нобелівську премію з медицини у 1908 році.
Сьогодні, один з найстаріших наукових закладів Харкова, Інститут мікробіології та імунології, має ім’я І. І. Мечникова.
Лев Ландау (1908-1968)
Лев Ландау провів значну частину своєї наукової та академічної кар’єри в Харкові (1932-1936). Він очолював кафедру теоретичної фізики у Харківському механіко-будівельному інституті, який сьогодні називається Національний технічний університет. Ландау також здобув докторський ступінь доктора фізико-технічних наук без захисту дисертації та провів наукову конференцію з теоретичної фізики. Він також читав курси з фізики у Харківському державному університеті та став професором у 1935 році. Дослідження Ландау охоплювали широкий спектр від квантової механіки та астрофізики до фізики атомного ядра та теорії хімічних реакцій. Саме в Харкові Лев Ландау заснував наукову школу теоретичної фізики, відому як “теормінімум”. Тобто його студентами могли стати лише ті, хто були спроможні скласти йому особисто 9 іспитів з фізики та математики. Всі, хто впорались з цим стали видатними вченими. Крім наукових досліджень, Ландау брав участь у створенні “теорії щастя”, яка складається з трьох параметрів: робота, любов та спілкування з людьми. Крім того, Ландау мав відмінне почуття гумору, один з його жартів звучить так: “науки бувають природничі, не природничі та протиприродничі”. Нобелівську премію з фізики він отримав в 1962 році, бувши вже видатним вченим.
У 2014 році, в Харкові, на базі Харківського університету був створений інтелектуальний інтерактивний “ЛандауЦентр”. Головною метою було пробудження зацікавленості дітей та молоді до науки. Відвідувачі мають можливість зануритись у науковий світ у форматі гри. В центрі проводяться лекції, дискусії, презентації нових технічних досягнень. Діти мають можливість опанувати основи робототехніки, програмування, 3Д-моделювання, та ін. Тут можна побачити інтерактивні стенди з дієвими приладами. Особливу увагу привертають гвинт Архімеда, який з давніх часів використовувався для іригаційних потреб. Гвинт дозволяє переміщати воду з нижчого рівня на вищий. Можна побачити й роботу сучасного лазерного скальпеля, який дозволяє контролювати більшу ділянку впливу у хірургії. Крім того, на власні очі можна побачити яким чином народжуються фізичні ефекти пов’язані зі світлом, звуком, дзеркальним відображенням, кімнату високих енергій та багато іншого.
Відвідувачі центру, як діти, так і дорослі, завжди залишаються у захваті від побаченого, та бажають повертатися сюди знову і знову. Це місце демонструє, що навчання і справді може перетворитися на дозвілля та задоволення.
Саймон Кузнець (1901-1985)
Саймон Кузнець опинився в Харкові в підлітковому віці, де навчався в міському 2-му реальному училищі. Після закінчення училища продовжив свою освіту в Харківському комерційному інституті, де вивчав економіку, історію, демографію та статистику. Навчання переривалось через громадянську війну та захоплення Харкова більшовиками, але не дивлячись на це він зумів здобути цінні знання для написання магістерської дисертації.
Талановитого юнака швидко прийняли на роботу до Всесоюзної центральної ради профспілок України на посаду статиста. Попри це, Кузнець продовжував наукову діяльність і досліджував динаміку різних форм та систем оплати праці. В результаті, він опублікував свою першу наукову статтю “Грошова заробітна платня робітників і службовців фабрично-заводської промисловості м. Харкова у 1920 р.”.
Новаторство Кузнеця в економіці полягало в тому, що він розглядав її як емпіричну наукову дисципліну. Саме він зробив значний внесок у розробку системи обчислення національного доходу валового внутрішнього продукту, що нині відомо як ВВП.
Саймон Кузнець також розрахував цикли спаду та підйому економіки з періодом 15-20 років. Вони отримали назву “цикли Кузнеця”, на честь автора концепції.
У 1971 році, Саймон Кузнець отримав Нобелівську премію з економіки за “емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, що призвело до нового, більш глибокого розуміння економічних та соціальних структур процесу та розвитку”.
Своїм внеском у розвиток економічної науки ім’я Саймона Кузнеця було присвоєно Харківському національному економічному університету та одному з провулків міста.
Сьогодні Харків продовжує свою історичну спадщину як символ невпинного розвитку, бажання вчитися та розвивати потенціал людського розуму.