Підготовка до новорічних свят на Харківщині триває довго та старанно. Господині заздалегідь продумують меню святкового столу, господарі поспішають виконати максимум роботи у році, що минає, а дітлахи живуть в очікуванні бажаних новорічних подарунків. Загалом сучасні новорічні традиції схожі на звичаї наших предків, проте є певні суттєві відмінності, адже більшу частину XX століття Україна входила до складу СРСР. Далі на ikharkovchanin.
Новий рік – додаткове свято до Різдва
У наш час радість від Нового року ані трохи не менша від радості Різдва. Новий рік заведено зустрічати у сімейному колі або з друзями. А Різдво – це час, коли хрещені батьки обов’язково мають сісти за одним святковим столом зі своїми дітьми.
Проте на початку XX століття харків’яни сприймали Новий рік як свято без самостійної ролі та просто дотичним до Різдва. 25 грудня святкували народження Ісуса Христа, тому до цього дня поспішали прибрати вдома, нарядити ялинку, підготувати різноманітні страви. Радість від великого релігійного свята затьмарювала Новий рік, тому багато років поспіль він був просто придатком.
До 1936 року навіть ялинка вважалася різдвяним святковим елементом виключно для дітей. Дерево ставили та прикрашали для малечі, там вони знаходили подарунки, після цього його одразу прибирали. Але при цьому поставити ялинку вдома вважалося досить дорогим та ризикованим задоволенням. Щороку потрібно було купувати свіжозрубане дерево та обов’язково нові прикраси на нього, оскільки вішати торішні іграшки вважалося браком гарного смаку. При цьому мешканці міст більше вподобали традицію з прикрашанням ялинки, ніж селяни.
Святий Миколай та Дід Мороз
Найдавнішим святковим персонажем в Україні вважається Святий Миколай, він же Миколай Чудотворець. Ще з доби Середньовіччя він розносив подарунки малюкам по всьому світу. Але з приходом комуністичної влади Святого Миколая на території України замінили Дідом Морозом. У другій половині 1930-х років до Діда Мороза приєдналася помічниця, його онука Снігуронька. Вперше вони виступили разом на новорічному концерті у московському Будинку Рад. У 1945 році в мультфільмі “Зимова казка” вперше постав образ Хлопчика Нового року. Він став ще одним помічником Діда Мороза. Багато років поспіль вони були нерозлучними персонажами всіх харківських новорічних святкувань.
Проте ще задовго до початку повномасштабного вторгнення українці почали відмовлятися від будь-яких традицій, нав’язаних більшовицькою владою. Тому такі персонажі як Снігуронька, Дід Мороз та Хлопчик Новий рік у наших святкових традиціях відсутні.
Святковий стіл
На початку XX століття тільки заможні харків’яни могли дозволити собі накрити дорогий стіл. Переважно страви були з м’яса свині: рульки, ковбаси, ціле смажене кесарійське порося. Полюбляли й перепічку, підсмажену на салі. У той час серед населення просували думку, що поросята, які прожили коротке щасливе життя, принесуть справжню гастрономічну насолоду тим, хто їх з’їсть.
Ще одним делікатесом новорічних свят 1900-х років кожного харків’янина вважалися мандарини. Вони були у дефіциті, проте їх все ж таки міг придбати той, хто мав кошти та був готовий вистояти довжелезну чергу. Екзотичний фрукт привозили з Іспанії, тому він був досить дорогим. Часто мандарини купували не стільки як їжу, а й як прикрасу на ялинку.
За часів радянської влади мандарини почали вирощувати та привозити з Абхазії. Вони стали дешевшими, але дозволити собі їх міг не кожен. Також на новорічні свята почали активно виготовляти багато солодощів. Тому з’явилася традиція прикрашати новорічні дерева ще й цукерками. У 1940-х роках на столах з’явився салат олів’є. Спочатку до нього додавали ікру та навіть омари, але з роками рецепт став простішим та доступнішим.
У 1980-х роках ситуація помітно змінилася. Серед харків’ян стало популярним готуватися до новорічних свят за два-три місяці та скуповувати всі дефіцитні продукти, не дивлячись на ціни.
Поява новорічних звернень
Традиція новорічних привітань від керівництва держави прийшла з СРСР так само непомітно, як і олів’є. Серед наших сучасників є багато тих, хто виступає за припинення цієї радянської традиції. Проте є і ті, що визнають – подібні промови у новорічну ніч допомагають підняти національний дух.
Вперше новорічне привітання було опубліковане 1 січня 1936 року. Газета “Правда” над фотографією радянського лідера Йосипа Сталіна розмістила текст-привітання. Того ж року озвучив свої новорічні побажання і Михайло Калінін. Традицію новорічних звернень по телевізору започаткував Леонід Брежнєв 31 грудня 1970 року. З того року новорічні звернення від керівництва регулярно почав зачитувати диктор центрального телебачення Ігор Кирилов. В газетах продовжували оприлюднювати привітання від ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та Верховної Ради СРСР. Загалом всі промови зводилися до того, що цей рік був важким, але хорошим, а наступний буде кращим.
Новорічна промова президента стала традиційним та невіддільним явищем для багатьох країн. Традиція святкового звернення монарха до населення Британії вважається довшою за радянську.