У Харкові пік захворюваності на коронавірус припав на 2020 рік. Торговельно-розважальні центри, заклади громадського харчування, навчальні установи зупинили свою роботу. Безупинно працювати продовжили тільки співробітники медичних закладів міста. Вони щоденно надавали допомогу хворим містянам, стикаючись з горем та втратами. Далі на ikharkovchanin.
Протести чорнобильців проти лікування ковіду в їхній лікарні
Влітку 2020 року представники чорнобильських організацій вийшли до стін Харківського обласного диспансеру радіаційного захисту з плакатами “Руки геть від Чорнобильської лікарні Харкова” та “Вимагаємо виконання Конституції й законів України”. Учасники акції виступали проти того, щоб медичний заклад приймав на лікування хворих на коронавірус. На їхню думку, диспансер не пристосований для того, щоб лікувати таких пацієнтів.
По-перше, харків’ян обурювало, що привозити на лікування хворих з усіх куточків міста та області будуть до медичного закладу, що розташований у центрі Харкова. Вони вимагали розглянути варіант інших лікарень, що знаходяться на околицях міста. По-друге, чорнобильці розповідали, що диспансер своїми руками облаштовували для лікування. Клеїли шпалери, стелили лінолеум, закуповували деякі меблі. Після того, як в палатах лежатимуть хворі на коронавірус, продезінфікувати шпалери буде неможливо. А це означає, що диспансер не пристосований для таких пацієнтів.
22 червня 2020 року кілька десятків мітингувальників не давали потрапити до закладу навіть кареті швидкої допомоги. Деякі тримали ворота, деякі лягали під колеса. Проїхати швидка змогла тільки завдяки правоохоронцям. З неї на руках до реанімаційного відділення віднесли пацієнта разом з апаратом штучної вентиляції легень. Проте навіть подібна сцена не змогла похитнути принципово налаштованих чорнобильців. Того дня події мітингу для одного зі співробітників правоохоронних органів закінчилися госпіталізацією з черепно-мозковою травмою.
Перед медіа виступав Анатолій Губарєв, голова організації “Союз Чорнобиль України”. Він пояснював, що мітингувальники теж люди, які розуміють всю небезпеку, що лягла на місто через коронавірус. Ідея розмістити хворих на вірус загрожує постійним пацієнтам диспансеру. Планувалося, що їхні корпуси будуть розташовані поруч один з одним, матимуть спільний коридор та будуть відокремлені звичайною плівкою. Спільним для пацієнтів буде й парк для прогулянок на свіжому повітрі. Це може потягнути за собою наслідки для людей, що лікуються зовсім не від коронавірусу. Проте, за словами Анатолія Губарєва, найбільше чорнобильців обурив той факт, що з ними ніхто не порадився перед тим, як оголосити диспансер одним з небагатьох медичних закладів міста, де прийматимуть хворих на ковід.
Волонтери та лікарі міста звернулися до протестувальників та пояснили їм, що у такий складний час не може бути понять “наша” лікарня чи “ваша”. Медичний заклад створений для того, щоб рятувати життя всіх людей. Наступного дня на території диспансеру вже не було жодного мітингувальника.
Період, коли лабораторії не встигали обробляти тести на ковід
У жовтні 2020 року медичні працівники Харкова за добу збирали понад 1000 аналізів містян, що мали всі симптоми коронавірусної хвороби. Лабораторії були переповнені тестами, які терміново потрібно було перевірити. Через це утворилися черги, а результати потрібно було чекати протягом 10 днів. Розвантажити роботу лабораторій можна було б за умови появи нового обладнання та підвищення кваліфікації працівників. Проте виділити кошти на тест-системи Харківська обласна державна адміністрація не мала змоги, тому що планувалося додатково витратити 5 мільйонів гривень безпосередньо на лікування. А відпустити на навчання медичних працівників лабораторії взагалі було неможливо.
Краща ситуація складалася навколо приватних лабораторій. Вони обіцяли надати висновок протягом дня. Але і коштувало це досить дорого, не кожен містянин міг собі дозволити такі витрати. Особливо враховуючи те, що для лікування потрібні були теж великі гроші.
Лікарка, що опинилася у самісінькому центрі боротьби з вірусом
У червні 2020 року Олександру Петелько відправили для проходження інтернатури до Харківського обласного диспансеру радіаційного захисту, що більше відомий серед містян як Чорнобильська лікарня. Медичний заклад переживав гостру нестачу співробітників, адже більшість з них звільнилася ще на початку пандемії.
Олександра вже мала досвід роботи: вона чотири роки працювала медсестрою у реанімаційному відділі. За цей час їй неодноразово доводилося бачити тяжкохворих пацієнтів, які були на межі життя та смерті. Проте те, з чим їй довелося зіткнутися на новому робочому місці, було набагато складнішим. Найбільший розпач у жінки викликало відчуття безпорадності. Десятки очей безслівно дивилася на неї з проханням хоч якось полегшити страждання. Натомість лікарка перетворювалася на юну студентку, яка панікувала та не знала що робити.
Ускладнював робочий процес й захисний костюм. У літню спеку лікарка обов’язково мала одягати важкий комбінезон, дві пари бахіл, рукавички, респіратор. Спочатку Олександрі здавалося, що вона не зможе пропрацювати в ньому і декількох годин, проте непомітно для себе витримувала майже добу на ногах. Мотивацію лікарка знаходила у своїх дитячих спогадах. Під час зміни часто згадувала, що змалечку мріяла стати лікарем-хірургом та рятувати життя. Після навчання у Харківському медичному університеті зрозуміла, що оперувати не хоче. Натомість зацікавилася професією анестезіолога. Мовляв, це також не менш важлива та відповідальна робота. Так харків’янка і потрапила до реанімаційного відділення.
Вибір Олександри працювати в диспансері зрозуміли тільки батьки. Вони підтримали її та попросили берегти себе. Категорично проти був чоловік жінки, хоча він теж за професією лікар і сам на той момент працював в одній з лікарень міста. Але йому так і не вдалося достукатися до коханої. В одному з інтерв’ю Олександра Петелько розповіла, що коронавірус все ж таки дійшов до їхньої родини, проте за іронією долі додому хворобу приніс її чоловік. Під час пандемії віддалилися від харків’янки й друзі та близькі. З деякими з них вона зовсім втратила зв’язок, бо відчувала, що стала для них чужою та небезпечною.
Харків’янин, що перехворів на коронавірус чотири рази
До стін Харківської міської клінічної лікарні №17 чотири рази потрапляв 54-річний харків’янин. Про це розповів завідувач терапевтичного відділення Роман Єлісєєв. За його словами, причиною цьому стало те, що організм харків’янина вперто не хотів виробляти антитіла, не формувалася навіть тимчасова імунна відповідь. Чоловіка раз за разом привозили до лікарні на швидкій. Вчетверте пацієнт вже не мав жодного оптимізму та думав, що підступна хвороба зможе забрати його життя. Але лікарям вкотре вдалося підібрати необхідне лікування та врятувати чоловіка.
Завідувач терапевтичного відділення запевняє, що причиною настільки слабкої імунної системи можуть бути хронічні захворювання. Навіть якщо дотримуватися всіх санітарних правил, організм все одно залишається дуже вразливим. Для того, щоб захворіти достатньо найменшого ризику.
Але такі випадки за всю історію пандемії у Харкові одиничні. Переважно повторно захворюванню піддавалися медичні працівники, що працювали безпосередньо з коронавірусними хворими.