Сподіваємося, колись буде видана нова книга про історію зародження Харківського футболу та доповнено літопис спортивної слави Харківщини. Історія країни та рідного краю набирає популярності, краєзнавство викликає підвищений інтерес, чому сприяє лавина цифрових технологій, пише ikharkovchanin.com.
Завдяки хвилі оцифрування музейних і бібліотечних фондів та особистих архівів у всіх містах на теренах колишньої імперії, співтовариство Харківських спортивних істориків і журналістів знаходить відомості та фотографії, які були не відомі в доцифрову епоху. Навіть авторитетніший спортивний журналіст всього радянського союзу, харків’янин Юрій Іванович Грот, який створив монументальну книгу до 100-річчя футболу Харкова в 2008 році і приймав участь у створенні «Історії фізичної культури і спорту на Харківщині» – не мав доступу до матеріалів, що зберігалися в нині оцифрованих архівах Санкт-Петербурга, Москви і російськомовних матеріалах у зарубіжних фондах. Крім цього було великою фізичною проблемою «перезняти» старовинні журнали і вирізки, які перебувають в домашніх колекціях спортивних журналістів і футболофілів по всьому колишньому союзу.
Епохальні видання Харкова
Сам автор «100 років Харківському футболу» за життя зізнавався, що робота велася авральними темпами, і головне стояло завдання – зібрати канву історії головної команди області – «Металіста». Причому завдання полягало в тому, щоб максимально висвітлити героїв найближчих минулих історичних епох – 1960-х «Авангарду» підйом «Металіста» в 1980-х до володаря Кубка СРСР. Це було зрозуміло, адже майже всі герої були тоді ще живі, і футболісти, і легендарний тренер Євген Пилипович Лемешко. При цьому Ю. І. Грот паралельно працював над чотиритомником «Історія фізичної культури і спорту на Харківщині».
Створення багатотомника спортивної слави Харкова велося спільно з професором Миколою Олександровичем Олійником, заслуженим працівником фізичної культури і спорту України, який був ректором Академії фізичної культури. Матеріал, опублікований в «100-річчя» був також частково опублікований в першому томі «Історії фізичної культури і спорту на Харківщині»
Юрій Грот знав про наявність «дореволюційних» футбольних публікацій в московських архівах і Центральному Російському архіві в Санкт-Петербурзі, в яких завжди згадувалися Харківські команди. Начувся про наявність деяких видань у приватних колекціях. Харків на початку минулого століття після Москви і Пітера був провідним футбольним містом Російської імперії і провідним футбольним містом України – перевершуючи за кількістю команд і якості стадіонів навіть сам Київ. Тому згадки про харківських футболістів можна знайти у виданнях всіх губернських і обласних центрів європейської частини колишньої імперії. Але фізично мотатися по містах, тижнями поза домом – було ніколи, та й вік вже не той.
Дрімучість доцифрової епохи
Видання 1912 року «Всеросійського футбольного союзу» – наочний приклад того, наскільки складно було подібне видання перезняти без цифрових фотоапаратів, практично неможливо переслати якимось чином без інтернету, а тим більше, що за запевненнями футбольних колекціонерів видання знаходиться в одному примірнику в не публічному архіві, і три – чотири примірники у приватних колекціях, вартість якого оцінюється у колекціонерів не менше тисячі доларів. А в цьому виданні більше 20 сторінок про Харків!
А тепер уявіть, що Гроту Юрію Івановичу не був доступний текст щорічника 1912 року з текстами і навіть фотографіями про Харків! Юрій Іванович ще в 2010 році говорив авторові цієї статті про наявність в Москві цього видання у колекціонера, якого знає його знайомий, і жалкував про те, що на відрядження не вистачало ні часу не ресурсів. Таким чином, ми вже зараз маємо пару десятків сторінок інформації з неопублікованими подробицями про зародження Харківського футболу і п’ять фотографій, що не увійшли до книги «100-річчя Харківського футболу»
Та що й говорити про «дрімучості» доцифрової епохи, якщо навіть рідна Харківська газета «Утро» не була доступна дослідникам у Харкові. Судячи з праці Миколи Шемета, «Футбол у Харкові 1910-1915 за сторінками газети «Утро», виданому в 2019 році, газета «Утро» навіть якісніше описувала деякі футбольні події, підкреслюючи подробиці, втрачені «Південним краєм».
Причому писав Микола Шемет монографію за матеріалами Харківського видання «Утро» здавалося б зовсім не пересічну зі спортивною тематикою – про оскароносну харків’янку Варвару Каріїнську, знамениту голлівудську костюмерку. Микола Шемет побачив цікаві факти про футбол і футболістів Харкова, раніше ніде не освітлені. Так народилася ця книга, видана малим тиражем на кошти автора. Книга Шемета, містить десятки факти, які раніше ніде не публікувалися.
Звичайно ж, головною проблемою до 2015 року в роботі з літописами Харкова було те, що у Харкові підшивки газети «Южный край» початку минулого століття знаходилися на тривалій реставрації з оцифруванням, яка триває не один рік. Юрій Грот повідомляв колегам, що далеко не всі згадки про футбол з цієї газети увійшли в ювілейне видання 2008 року, зокрема перераховувати всі анонси та згадки про результати матчів у форматі та в таймінгу ювілейної книги не видавалося можливим. Тим більше, що до реставрації з оцифруванням підшивки деяких місяців не видавались навіть письменнику.
Літопис продовжують доповнювати
Крім Харківських дослідників величезну роботу в архівах з виявлення подій, уточнення хронології зародження Харківського футболу провів спортивний історик з Черкас Віктор Стріха, але самі розумієте, іногородньому автору було цікаво те, що мало вплив на спортивну історію в загальнонаціональних масштабах. Завдяки черкасчанину стали відомі подробиці про міжміські матчі команд Харкова, збірної Харкова, «вирізки» з першими згадками про харківський футбол на сторінках видань інших міст, але це більше носить характер сухої статистики.
А адже за кожним спортивним клубом стоїть доля його засновника, життя мецената, літописи підприємств і життєвий шлях спортивних лідерів. На початку минулого століття спортивна діяльність цілком і повністю перепліталася з історією індустріалізації, розвитком заводів і фабрик, перепліталася з загальною соціальною історією Харкова та визначними «батьками міста», подібно як, наприклад, зараз за «Металістом» стоїть фігура Олександра Ярославського, особистість якого викликає сама по собі інтерес і за межами футбольних термінів.
Матеріали з дивними подробицями про «дореволюційну» епоху футбольної Харківщини знайшов і зібрав краєзнавець, футбольний колекціонер і репортер аматорської футбольної федерації – Ігор Борецький. Не тільки провівши з Гротом Юрієм Івановичем кілька годин у спілкуванні, слухаючи подробиці, які не увійшли до книги «100-річчя Харківського футболу», але і знайшовши інші джерела інформації.
Футбольний літопис переплітався з історичними подіями Харкова, розглядалися біографії видатних людей, що зробили вплив на формування Харкова, в тому числі і на сферу спортивної слави міста. А життєописи деяких видатних харків’ян, промисловців, підприємців Харківщини висвічувалися новими гранями, поглядом з трибуни стадіону.
Так глави футбольної і взагалі спортивної історії трансформуються в соціальну історію, збираючись новим візерунком мозаїки навколо м’яча, показуючи соціальні портрети великих меценатів і активістів, і навіть перетинаючись з фактами історії містобудування Харкова.
Хороша новина в тому, що обсяг аналітичних можливостей збільшився в рази, коли велика кількість випусків газети «Южный Край» ожили на екранах моніторів. Неоціненна фантастична подія, яка дала нові можливості розвитку краєзнавства, якою вже активно користуються співробітники факультетів Університету імені Каразіна і Центру Українських студій імені Багалія.
Не тільки «дореволюційний період» цікавий
Білою плямою спортивної історії взагалі довго залишалися 1920-1930 роки, в основному по причині того, що частина газет і журналів доводилося знаходити в бібліотеках Києва.
Ці архіви постраждали під час Другої світової війни настільки, що деякі відсутні у Харкові номери харківських газет виявилися тільки в Центральному російському архіві Санкт-Петербурга. Величезну роботу в Київських бібліотеках з газетами Харківщини 1920-х, 1930-х років провів любитель спортивної історії, що живе в Близнюках, Шарпило Олексій Павлович.
У його дослідженнях, звичайно ж, присутні деякі ще не опубліковані подробиці, «вирізки» з згадкою про команду з різними назвами, яка стала тим самим нашим легендарним «Металістом». Подробиці про перші «післяреволюційні» сезони заводської команди починаючи з чемпіонату міста.
Його публікації у футбольних виданнях області цікаві тим, що виявляється, спортивну славу Харківщини формував десяток аматорських команд колективів фізкультури підприємств не тільки Харкова, але і Лозовий, Куп’янська, Чугуєва, Ізюму, і навіть сільських команд, які виступали на республіканському рівні і у всесоюзних турнірах.
Об’ємну роботу по збору «вирізок» з газет 1920-х, 1930-х років провів у бібліотеках Ігор Борецький. Разом зі своєю краєзнавчою темою Борецький Ігор перефотографував спортивні замітки з головних газет міста, які були доступні до видачі в читальний зал. Звичайно ж, наприклад, знайшлися унікальні матеріали перемоги збірної Харкова в чемпіонаті СРСР. Кілька невідомих до цього заміток містили навіть фотографії! Фотографії команди і харківських чемпіонів СРСР, які ще ніде в історичних текстах не публікувалися. Навіть цими матеріалами «вирізок» з бібліотек можна доповнити історію «Металіста» і харківського футболу на кілька десятків сторінок!
Деякі білі плями футбольної і хокейної історії Харкова радянського періоду розкрив Володимир Цапко в книзі «Історія «Торпедо-ХТЗ», виданої в 2006 році, також опрацювавши безліч архівних та бібліотечних матеріалів 1930-1950-х років. Спортивний клуб Тракторного заводу протягом багатьох післявоєнних років був флагманом народного спорту і деякий час другим за значимістю футбольним клубом міста. І до речі, саме в цій книзі були опубліковані раніше невідомі результати виступів «Джержинця» – попередника «Металіста». Крім цього в книзі приведена інформація і спортивні результати з волейболу та баскетболу.
Згадуючи людей, які пишуть про спортивну славу Харкова, треба також відзначити авторів, котрі публікують історичні замітки в паблиці Фейсбуку «Спортивний Харків», який ведуть Юрій Остроумов і Олександр Брусенцов.
Сьогоднішня спортивна слава – завтра вже історія
Безумовно, Харківська футбольна слава – це вершина піраміди всього харківського футболу, який в часи незалежності був представлений кількома професійними клубами в чемпіонаті України. У всі часи численне футбольне господарство міста і області працювало на «Металіст». І навіть ті клуби, які намагалися стати самодостатньою альтернативою «головній» команді – теж вносили неоціненний внесок у розвиток харківської футбольної бази, підтримуючи футбольну інфраструктуру міста, розвиваючи дитячо-юнацький футбол. В цьому плані легендою десятиліття був «Арсенал», а літопис спортивної слави Харкова «Арсенал» доповнив своїм виданням у 2010 році під авторством Олександра Бадяна, в якому згадуються результати інших матчів клубів області, які захищали честь Харківщини в чемпіонатах України.
Говорячи про спортивну славу Харкова, величезний обсяг інформації можна уявити, що чотиритомник Олійника-Грота не вмістив усіх подробиць біографій олімпійців і чемпіонів. А за минулі 8 років з часу попереднього видання накопичилося спортивної доблесті ще на один том!
Наочний приклад того, що матеріал можна «розширювати і поглиблювати» – книга, основним автором якої став Приз Микола Якович, у співавторстві з Гротом Ю. І. та Жикол О. А. Живучи в Харківському районі, Микола Приз очолював десятки років районну Федерацію футболу, працював у облспорткомитеті. «Спортивна доблесть передмістя» – це розширені біографії олімпійців, популярних спортсменів і людей «за лаштунками» – чиновників, спонсорів, тренерів, які організовували підготовку спортсменів і спортивну інфраструктуру. А адже багато хто з легенд – представники району, наприклад зірка «Металіста» Юрій Тарасов – це герой з району. Він народився в районі, починав в районній команді, і жив до кінця днів теж в районі.
«Головна» Харківська команда
І, звичайно ж, про «головну команду області». Статистичної інформації за радянський період по «Металісту» зібрано достатньо, з 1960 років у цьому плані прогалин практично немає. У 2015 році видано довідник «Металісту 90 років» Провідний автор – Юрій Іванович Ландер вважається одним із провідних експертів зі статистики в межах усього колишнього союзу. Допомагали в цьому команда футбольних статистиків з усієї України, з Харків’ян сприяли виданню довідника Микола Бондар та Сергій Пустогвар.
У 2016 році була видана книга «Два тайми Харківського «Металіста» колективом авторів – Галич Віктор, Олег Столбецов, Анатолій Хамаєв, ветеран журналістики Вадим Валентинович Зубов, з заключною главою Стороженко Сергія Михайловича. Книга якраз унікальна тим, що містить багато «живих» історій, спогадів за «лаштунками», історії і долі цікавих людей, які гідні увійти в портретну галерею видатних харків’ян, які прославили місто разом з його талановитими діячами культури і науки.
Весна 2014 року і економічна криза країни внесли свої корективи у творчі плани, адже всі зазначені автори займалися цією справою виключно за рахунок власних коштів. Сподіваємося, що найскладніші роки, коли було особливо «не до футболу» позаду, а харківський футбол чекають нові грандіозні досягнення, а пропаганда спортивної слави Харкова знайде своїх меценатів.
Мова йде не тільки про футбол, адже якими олімпійськими особистостями багатий Харків з інших видів спорту. Багатющий матеріал Миколи Олександровича Олійника чекає своєї оцифровки і продовження літопису спортивної слави Харкова минулого десятиліття.
А як раз з цього наприкінець і ложка дьогтю. Чи то в нас народ у нас такий, чи то техніка початку 2000-х така, але абсолютно втрачені, пропали всі цифрові ісходники книг Олійника і Гроту. Аж до того, що старовинні фото треба знаходити заново, наново сканувати і реставрувати. Власники фотографій оригінали авторам не залишали.
Тобто – важливого і цінного матеріалу спортивної слави Харкова немає в цифровому вигляді, що для сучасного світу рівно тому, що немає взагалі. Навіть питання поставлене технічним співробітникам видавництва після друку книг – «а як це все взяти у вас на диску?» – залишився без відповіді, а потім кануло у небуття разом зі старовинними комп’ютерами. Ідея оцифровки і створення веб-ресурсу спортивної слави, продовження складання матеріалу, прораховувалися Миколою Олександровичем Олійником і Борецьким Ігорем, але позначився такий рівень трудовитрат, який не зможуть подужати два-три людини в режимі «вільного від роботи часу».
Змінюється світ, змінюється Україна, постійно щось відбувається. Будемо сподіватися, що для спортивної слави Харкова, для його спортсменів і уболівальників буде прихильність спортивних богів.
