Початок 21 століття для українського телебачення був характерний яскравими та насиченими телепроєктами. Саме таким виступила українська версія французького благодійного ТБ-шоу «Форт Буаяр». За правилами гри, учасникам треба подолати 9 випробувань, аби здобути 5 ключів. Періодично один з гравців мусить відвідувати мудрого Мольфара, аби здобути додатковий ключ, відгадавши загадку. Також може статися так, що один з учасників потрапить у полон, і решті доведеться рятувати його з каземату Метра Харона. Гра вважається пройденою, якщо буде вгадане ключове слово, яке дозволить команді увійти у скарбницю форту, і винести стільки золота, скільки дозволить час, пише ikharkovchanin.
Сам форт знаходиться під наглядом французької влади, і знаходиться в Атлантичному океані, біля островів Іль-д’Екс та Олерон. Його планував побудувати у 1666 році ще король Франції Людовік XIV, та фундамент заклав Наполеон Бонапарт у XIX ст., оскільки вже мав напружені стосунки з Англією, проте призупинив будівництво у 1809 році. Його відновив у 1837 році новий король, Луї-Філіп І, добудувавши форт у 1857 році. Проте об’єктом телебачення форт став з 1980 року, і близько 24 років був на підготовці.
Ведучими телепроєкту були Богдан Ступка, Григорій Гладій та Віта Смачелюк.
Гей, харків’яни, покажіть свій хист!
У тому ж році одними з учасників програми стали найвідоміші на сьогодення харків’яни – гурт «Танок На Майдані Конго». Першим на своє випробування відправився бас-гітарист Костянтин Жуйков: йому за допомогою товаришів потрібно було витягти вагонетку, поставити її на рейки, і протягнувши її за канат, дістати заповітного ключа, що він і зробив.
Далі настала черга Олександра Сидоренка, він же Фоззі. У невеличкий кімнаті, в якій опускалася стеля, йому треба було зняти зі стелі ключі, після чого підібрати три вірні для того, щоб відкрити скриньку, де і був захований потрібний ключ. Але Сидоренко впорався.
Третій ключ виборов у мудрого Мольфара технік гурту, Едуард Приступа. Хлопець за долю секунди відгадав загадку старця, після чого гурту залишилося здобути ще два ключі. І на цей раз настала черга Олега Михайлюти, він же Фагот.
І фронтмену випало нелегке завдання – під поривами вітру пройти по стіні форту до клітки, у якій був схований ключ. Але, нажаль, йому не вистачило спритності, аби дістатися назад – тепер Олег полонений. Що ж, навіть Людині-павуку іноді не вистачає часу.
Ситуацію виправив Антон Батурин. Ді-джею – електронщику гурту випала нагода стоячи на діжці, і зберігаючи рівновагу, дістатися звисаючого на ланцюгу ключа. Через три невдалі спроби зафіксувати нестабільну конструкцію під ногами, Антон врешті-решт зриває ключа, і тим самим наближає свою команду до скарбниці…та полоненого.
Ведучі надають Антону можливість перепочити, тим самим відправивши його до Мольфара. А наступне завдання почав виконувати Едуард Приступа, отримавши можливість «подорожувати на місці». Завдання полягало у тому, аби знайти ключ за підказками, які були розміщені у тюках, захованими у сітці. Важко, чи не так? А от Едуард так не думав, тому майже на останніх секундах виконав завдання і здобув вже п’ятий ключ!
«Нормально, тільки носом, правда, забився. Довгий, мабуть, виріс.» – пожартував Приступа після завдання. – «Аби дістати той малий ключ, гору тих мішків викидував – шок!»
І оскільки від втоми Антон Батурин не виборов у мудрого Мольфара ключа, Олександр Сидоренко на наступній пригоді увімкнув в собі електрика. Йому поставили завдання з’єднати проводи «за стандартною схемою» – червоний до червоного, синій – до синього. Ну от що б могло піти не так? Виконавець сам все пояснив, коли не впорався.
«Підлога слизька…» – розказував Олександр. – «намащена чимось, може…взуття спертися не давало ні за що».
Ну а останню пригоду виконував знову Костянтин Жуйков. Схоже, що за весь день чоловік так втомився, що був готовий вже від відчаю кидатися на стіни. Бо саме так і пропонувало останнє завдання: після кожного стрибку на прямокутну вертикальну платформу, треба кожного разу за допомогою важеля підіймати ключ догори, щоб його дістати. А оскільки платформи перевертаються напружено, то і Костянтину вже сил не вистачить. Так і сталося.
Після того, як ключі вже опинилися у замках скарбниці, яку стережуть тигри, команда відправилася визволяти Олега Михайлюту, вирішивши повернути його в обмін на додаткові підказки для ключового слова. Першим вирішив спробувати свої сили Олександр Сидоренко.
Місія по порятунку Олега полягала у тому, що Олександр мав за допомогою однієї руки, яку він опускав у контейнер, переселити жаб зліва направо, аби полонений мав побачити на дні контейнера чотири дощечки з кодом. Після чого, цифри потрібно було скласти у порядку зростання, і в разі правильної комбінації, Сидоренко мав дістати ключа, аби відкрити клітку, де і сидів Михайлюта. Врешті-решт, Олега було врятовано, і тепер каземат чекав нового героя.
Другим виявився Антон Батурин, і йому випало дещо цікаве – гра з Метром Хароном за додаткову підказку. Правила цієї гри полягали у тому, що треба на запаленому вогні підпалити одночасно папірці, і тримати їх перед собою. Програє той, хто першим впустить папірець. І програв – Метр Харон! Завдяки тому, що Антон тримав папірець вертикально, вогонь поглинав його повільно. Це і зіграло хлопцеві на руку, дозволивши йому отримати першу підказку, і залишити каземат для пошуку наступних підказок.
Олександр Сидоренко легко виграє у мудрого Мольфара загадку-підказку, а от одночасно Олегу Михайлюті, Антону Батурину та Едуарду Приступі – не щастить. Хлопці мали взяти три мішки, з ними допливти до плота, де заховано ключ від скрині з підказкою, покласти їх на пліт, залізти, зірвати капсулу з ключем, і за допомогою гучномовця, прокричати код від скриньки тим, хто на березі. Однак, двох з половиною хвилин їм виявилося недостатньо, і підказка згорає.
Костянтин Жуйков теж не встиг: перевіряти кожну змію заради папірців з двома цифрами від кодового замку – справа напружена і доволі небезпечна. Тому він теж втратив свою можливість. Часу залишається дуже мало, тому всі збираються біля скарбниці, адже починається найважливіша частина – відгадка ключового слова.
Коли Олександр Сидоренко наважується здобути ще одну підказку, залишившись у кайдані, команда абсолютно точно переконується, що ключове слово – «крила». Вони входять у скарбницю, розміщуються точно по літерах, після чого дресирувальниця Марго, зачінивши тигрів, повертає голову тигра – і у клітку посеред скарбниці починає водоспадом сипатися золото!
«Сумно, бо гру вже завершено. А ми тільки-тільки в азарт увійшли…» – діляться враженнями учасники після повернення.
А тим часом сума винесеного золота склала 30 380 гривень! За рішенням гурту, ці гроші були передані у харківський дитячий будинок «Родина», який станом на 2004 рік був прихистком для чорношкірих дітей.
Отже, харківські музиканти здійснили свою мрію: форт «Буаяр» відчинив для наших земляків двері скарбниці, і вони з почуттям виконаного обов’язку повернулися додому. Бо відчуття азарту та пригод притаманне кожному мешканцю та гостю першої столиці.
А чи подобалося вам дивитися «Форт Буаяр»?
