В інтерв’ю футбольному коментатору Віктору Вацко екс-головний тренер «Металіста» Мирон Маркевич згадав, про найодіознішого та найекстравагантнішого футболіста складу «жовто-синіх» того часу. Мова йдеться про Олександра Рикуна. Метр українського футболу розповів про поведінку легендарного вінгера Харкова та Дніпра, а ми в свою чергу поділимося тим, що саме сказала людина, яка дарувала Харкову справжнє футбольне свято на протязі 9 років, пише ikharkovchanin.com.
Геній доторкань
Маркевич підкреслив, що коли у 2006 році, Олександр Рикун перейшов в «Металіст» з «Дніпра», то вже мав репутацію одного з тих футболістів, які любили інколи порушувати режим. Подібним характером відрізнявся ще один екс-гравець харківського клубу, бразильський нападник Жажа Коельо. І якщо Жажу тренеру вгамувати вдалося, з Рикуном ситуація була більш складніша, оскільки випити вінгер на той час дуже любив. Про що й заявляли особисто і Олександр Ярославський, і Максим Калініченко, який був партнером Рикуна під час гри у «Дніпрі».
Спроби «форматувати» Рикуна дійшли до того, що Мирону Богдановичу довелося дзвонити екс-наставнику вінгера, Миколі Павлову, аби послухати поради, як краще взяти його під контроль. І саме в той день, під час виїзної гри «Металіста» з «Карпатами», півзахисник в абсолютно нетверезому стані випав з балкону.
Коли ми говорили, про алкоголь, ми забули зазначити, що він був присутній у житті дніпрянина строго після ігор. Подібний інцидент був зафіксований у матчі проти «Шахтаря», коли вінгер забив переможний м’яч, а після того був знайдений цілком нетверезим в центрі міста. Але за словами Маркевича, коли той був на полі, то бачив все поле спиною і потилицею. Він пліч-о-пліч працював у парі з Жажою Коельо, їх дует наводив галасу майже в кожному матчі, коли вони потрапляли у стартовий склад. А такі здібності з’явилися ще у «Дніпрі», коли під час матчу з «Брюгге» у Кубку УЄФА, Рикун спочатку відвозив трьох гравців бельгійського клубу, стоячи на місці, а у другому таймі, повторивши операцію, гарматним ударом пробив у правий верхній кут.
Віват!
Єдине, про що пошкодував Мирон Маркевич – про те, що він недостатньо підготував Рикуна до часів, коли «Металіст» буде срібним призером чемпіонату України. З «зеленим змієм» півзахисника тренер боровся чотири роки, і деколи – успішно.
Закінчив Мирон Богданович свої слова тим, що якби Рикун поставив на перше місце футбол, а не пляшку – грав би в топовому чемпіонаті Європи. Він наче дивився у воду, бо у 2010 році Олександр Рикун перебрався до полтавської «Ворскли». Він зіграв лише три гри, після чого прийняв рішення закінчити кар’єру гравця назавжди. За всю свою кар’єру він забив 55 голів.
До 2016 року він працював у селекційному відділі «Металіста», а повернувся до своєї роботи у 2019 році, коли ще «Металіст» носив назву «Метал», і виступав у Другій Лізі. Однак, і досі і серед харківських, і серед дніпровських уболівальників, ходить пов’язана з ним легенда. Коли перемагає «Металіст» чи «Дніпро», і вболівальники святкують перемогу біля стадіону, то обов’язково поруч з кожним буде стояти Олександр Рикун. Адже «гра мертва без генія дотиків».
