Сьогодні у Харкові працюють кілька галерей, які знайомлять містян із цікавими об’єктами сучасного мистецтва. Часом в експозиціях представлені художники-початківці або маловідомі імена, іноді — уже прославлені вітчизняні й зарубіжні артисти. Але кількадесят років тому місто не могло похвалитися такими майданчиками. Усе змінилося наприкінці минулого століття. Далі на ikharkovchanin.
Молоде українське мистецтво
Незалежність України харківські інтелектуали зустріли із великим ентузіазмом, і це помітно відобразилося на сучасному мистецтві міста. До пошуків нової доби долучилися як старі художники, відкинуті радянським конформізмом, наприклад Вагріч Бахчанян чи митці Харківської школи фотографії, так і нові, як Павло Маков.
Нове мистецтво вимагало нового простору. У Харківському художньому музеї і дотепер не знайшлося місця для контемпорарі-арту, хоча розмови точаться давно, а жодна інша установа запропонувати місця не могла. Отже, митці вчасно реагували на зміни, але це майже не впливало на ситуацію в місті.
«Приховувати не можна, Третьяковська галерея купувала <мої роботи>, Пушкінська галерея купувала. В Україні ніхто нічого не купував, Україні було байдуже. Але я жив тут, я наполягав на виставках тут», — розказував про стан українського галерейництва харківський митець Павло Маков у інтерв’ю для Ukraїner Q.
Новий майданчик для нових митців
Ситуація змінилася у 1996 році, коли арткураторка Тетяна Тумасян вирішила відкрити в місті муніципальну галерею сучасного мистецтва.
Тетяна Тумасян стажувалася у галереях США та Великобританії, тому розуміла сучасні тенденції, про які не було відомо в Радянському Союзі і Україні перших десятиліть незалежності.
Муніципальна галерея (або Муніципалка, як її називають художники і критики) стала майданчиком для безлічі видатних сучасників. Уже названі мною відомі й видатні імена, і геть молоді художники, роботи яких більшість глядачів вперше побачили саме на стінах Муніципалки: Роман Мінін, Костянтин Зоркін (чиї скульптури із серії «Іменем міста» недавно з’явилися у парках міста), або Гамлет Зіньківський, чий стріт-арт вас точно зацікавить, поки ви гулятимете центром Харкова, як і графіка Владислава Краснощока.
У 2003 році на ґрунті Муніципальної галереї було проведено фестиваль NonStopMedia, який мав об’єднати молодих художників і популяризувати їхнє мистецтво. Після цього відбулося ще вісім фестивалів, як правило, що два роки. На цей момент, останній, дев’ятий фестиваль відбувся у 2018 році.
Муніципальна галерея сьогодні
Після початку повномасштабного вторгнення Муніципалка функціонувала онлайн, а основна діяльність була зосереджена на культурознавчих студіях.
Коли в Харкові почало відроджуватися культурне життя — запрацювали Театр ляльок і приватні театри «Нафта» та PS, центр сучасного мистецтва «ЄрміловЦентр», відкрилися центр DRUK і галерея «Творче нежить» — Муніципальна галерея запрацювала в приміщенні ARTпідвалу. Почалися виставки художників, які виграли open call, зокрема і молодих.
Серед останніх виставок:
- Групова виставка «Вглиб Себе: Методом Експлорації» художників Віталії Щелканової, Павла Лугового, Марини Штанько, Rita Niki. Глибока виставка, яка досліджувала тему самотності та ізоляції.
- «Нова релігія» Артема Гумілевського. Розповідає про значення інтернету в сучасному житті через образи світових релігій.
- Виставка студентки Харківської академії дизайну та мистецтв (Худпрому) Марії Христенко «Фільтри». В експозиції були представлені ескізи, створені на паперових фільтрах для цигарок.
- «Подивись мені в обличчя» Єлени та Олексія Кіктєвих. Піднімає теми втрат та тривоги у фотографії та скульптурі.
- Виставка «Документація війни» Владислава Краснощока. Натуралістичні, але художні фотографії, які показують реальні кадри фронту.
Ви можете завітати до ARTпідвалу Муніципальної галереї в середу – неділю з 13:00 по 18:00.