Петро Васильович Зарицький (27 січня 1928 року, село Губарівка, Харківська область – 1 лютого 2017 року, Харків) – видатний радянський та український вчений-геолог, фахівець у галузі мінералогії, літології та геохімії. Доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України, заслужений діяч науки та техніки України, заслужений професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Далі на ikharkovchanin.
Ранні роки та освіта
Петро Васильович Зарицький народився 27 січня 1928 року у селі Губарівка Харківської області. У 1947 році закінчив Богодухівську середню школу із золотою медаллю та вступив на геологічний факультет Харківського державного університету (ХДУ). У 1952 році з відзнакою завершив навчання та був запрошений до аспірантури університету. У 1956 році Зарицький захистив кандидатську дисертацію на тему “Конкреції у вугіллі та вміщувальних породах середнього карбону західної частини Донецького басейну”.
Наукова та педагогічна діяльність
У 1964 році Петро Зарицький очолив кафедру мінералогії та петрографії Харківського державного університету. У 1966 році він захистив докторську дисертацію на тему “Мінералогія та геохімія діагенезу вугленосних відкладень Донецького басейну”. У 1968 році за конкурсом обійняв посаду завідувача об’єднаної кафедри мінералогії, петрографії та корисних копалин, якою керував майже 40 років. З 2003 року був професором цієї кафедри.
Зарицький є автором понад 750 наукових публікацій, зокрема 12 монографій та 15 навчальних посібників, з яких понад 250 були опубліковані не тільки у СРСР та в України, а й за кордоном. Вибрані праці Петра Васильовича:
- “Конкреції вугленосних відкладень Донецького басейну” (1959) – фундаментальне дослідження діагенетичних процесів у вугленосних відкладеннях.
- “Мінералогія та геохімія діагенезу вугленосних відкладень (На матеріалах Донецького басейну)”, частина 1 та 2 (1970-1971) – узагальнення знань про мінералогію і геохімію діагенезу.
- “Геохімічні методи аналізу” (1988) – навчальний посібник з геохімії.
- “Геохімія навколишнього середовища” (2002) – навчальний посібник для студентів екологічних спеціальностей.
Одним із найважливіших внесків Петра Зарицького у науку стали його дослідження тонштейнів – тонких шарів мінеральних порід, що розташовані між пластами вугілля. Ці шари, незначні, на перший погляд, стали ключем до розуміння процесів, які відбувалися у надрах Землі мільйони років тому. Вивчаючи тонштейни на Донбасі та в Сілезькому вугільному басейні Польщі, Петро Зарицький показав, що їхній склад та структура можуть багато розповісти про геологічні умови формування вугільних родовищ. Ці дані виявилися особливо цінними для розробки родовищ та прогнозування нових покладів вугілля.
Спільно з колегою А. В. Македоновим Зарицький заклав засади абсолютно нового наукового напряму – конкреціології – науки про формування конкрецій. Конкреції – це округлі утворення в осадових породах, які з’являються в процесі ущільнення та мінералізації. Вчені довели, що за їхньою будовою можна відновити історію формування гірських порід та навіть виявити ознаки наявності корисних копалин.
Так з’явився “метод конкреційного аналізу”, який пізніше стали використовувати у наукових дослідженнях та геологічній розвідці. У 1979 році Петро Зарицький офіційно запропонував визнати конкреціологію окремою міждисциплінарною галуззю науки. Ця ініціатива була підтримана науковим товариством, і сьогодні конкреціологія посідає важливе місце у геологічних та екологічних дослідженнях.
Петро Зарицький часто брав участь у міжнародних геологічних конгресах та симпозіумах у Великій Британії, ФРН, СРСР, США, Іспанії, Польщі, Югославії, Італії, Франції, Китаї та Канаді. Він був ініціатором та співголовою від СРСР оргкомітету I Міжнародного колоквіуму з проблеми тонштейнів (Чехословаччина, 1977). У 1987 році за його ініціативою у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна вперше в Україні було розпочато підготовку магістрів за спеціалізацією “Літологія”.
Громадська діяльність
З 1968 до 1980 року Петро Зарицький був ведучим популярної програми “Природа та люди” на харківському телеканалі. Передача була присвячена питанням екології та охорони довкілля. Також він був членом Вищої атестаційної комісії СРСР (1968-1980) та України (1993-1999).
Нагороди та почесні звання
- Почесний знак “Відмінник освіти СРСР” (1978).
- Заслужений діяч науки та техніки України (1992).
- Нагрудний знак МОН України “Відмінник освіти” (1998).
- Лауреат Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (1996).
- Почесний професор Сіаньського гірничого інституту (Китай, 1988).
- Почесний професор Пекінського університету (1988-1989).
- Заслужений професор ХНУ ім. В. Н. Каразіна (1999).
- Іноземний член Мінералогічного товариства АН Польщі (з 1964 року).
Петро Васильович Зарицький помер 2 лютого 2017 року у Харкові. Він залишив багату наукову спадщину. Завдяки його працям почали розвиватися науки літологія та мінералогія. А ще він підготував цілу плеяду висококваліфікованих фахівців, які не тільки продовжують його дослідження, а й роблять свої відкриття.
Список використаних джерел інформації: