Валентин Іванович Грищенко (27 листопада 1928 – 3 січня 2011) – видатний український та радянський вчений, акушер-гінеколог й кріобіолог, засновник вітчизняної школи репродуктивної медицини та кріомедицини. Під його керівництвом у Харкові було закладено основи екстракорпорального запліднення, вперше застосовано кріоконсервацію статевих клітин та сурогатне материнство. Він став засновником наукової школи, яка підготувала понад сотню фахівців, та одним із творців першої в Україні дитини “з пробірки”. Далі на ikharkovchanin.
Ранні роки та освіта
Валентин Іванович Грищенко народився 27 листопада 1928 року у Харкові у родині лікарів. Його батько, Іван Іванович Грищенко, був професором акушерства та гінекології, завідувачем кафедри у Харківському медичному інституті. У 1945 році Валентин Грищенко одночасно вступив на лікувальний факультет Харківського медичного інституту та у Харківський політехнічний інститут. У 1951 році з відзнакою закінчив медичний інститут та вступив до клінічної ординатури в Інститут охорони материнства та дитинства ім. Н. К. Крупської, де почав займатися питаннями репродуктивної функції жінки.
Академічна кар’єра
У 1954 році Валентин Грищенко захистив кандидатську дисертацію та був прийнятий на посаду молодшого наукового співробітника до Інституту охорони материнства та дитинства ім. М. К. Крупської, а вже у 1956 році став старшим науковим співробітником. У 1957 році Валентин Іванович перейшов до Харківського медичного інституту на посаду асистента кафедри акушерства та гінекології під керівництвом проф. В. Ф. Матвєєвої.
Він продовжував займатися науковою роботою, у 1964 році успішно захистив докторську дисертацію та здобув науковий ступінь доктора медичних наук. У 1966 році Валентин Іванович здобув звання професора. У 1965 році Валентин Іванович був призначений проректором Харківського медичного інституту з наукової роботи – він керував науково-дослідною роботою в інституті, координував підготовку молодих вчених та організовував наукові конференції. З 1968 року Грищенко обійняв посаду завідувача кафедри акушерства та гінекології Харківського державного медичного університету.
Кріобіологія та кріомедицина
У 1983 році Валентина Івановича Грищенка було призначено директором Інституту проблем кріобіології та кріомедицини НАН УРСР. Це стало поворотним моментом у розвитку інституту, який до цього моменту займався переважно фундаментальними дослідженнями у галузі впливу низьких температур на біологічні тканини та клітини. Після приходу Грищенка наголос у науковій та практичній роботі був частково зміщений у бік репродуктивної медицини. Одним із перших напрямів, який він почав активно розвивати, стала кріоконсервація сперми, яйцеклітин та ембріонів людини. На той момент це був абсолютно новий для СРСР напрям, і Харків став одним із перших центрів у Східній Європі, де подібні розробки не тільки проводилися у лабораторних умовах, а й переходили до клінічного застосування. На засадах інституту було створено спеціалізовану лабораторію репродукції людини. Її завданнями стали розроблення технологій заморожування статевих клітин та ембріонів, а також впровадження цих технологій у лікування безпліддя. До середини 1980-х років співробітниками інституту за безпосередньої участі Валентина Івановича Грищенка було відпрацьовано методики заморожування сперми у рідкому азоті із застосуванням кріозахисних речовин, що давало змогу зберігати життєздатність клітин після розморожування. Водночас відбувалися дослідження із заморожування ооцитів та ембріонів, що вимагало складніших технологій та врахування тонких біофізичних процесів.
Зокрема, колектив інституту займався вивченням кріопошкоджень – порушень структури та функції клітин, що виникають під час заморожування та розморожування. Ці дослідження стали основою для створення власних протоколів вітрифікації – надшвидкого заморожування, що мінімізує утворення внутрішньоклітинного льоду та руйнування клітинних структур.
Розвиток допоміжних репродуктивних технологій
Також у 1983 році Грищенко заснував першу в Україні лабораторію репродукції людини, що згодом стала Медичним центром “Імплант”. У 1990 році тут був проведений перший у країні успішний цикл екстракорпорального запліднення, а 19 березня 1991 року народилася перша українська дівчинка після ЕКЗ. Під керівництвом Валентина Івановича було проведено й першу в СНД програму сурогатного материнства, коли жінка, старша за 45 років, виносила дитину для своєї доньки, яка не мала матки. У 2003 році в “Імпланті” вперше в Україні трансплантували пацієнткам власні кріоконсервовані ембріони.
Також у цей період було розпочато клінічні експерименти з використанням кріохірургії в гінекологічній практиці. Технології низькотемпературного впливу застосовували, зокрема, під час лікування доброякісних захворювань шийки матки та ендометрія.
Водночас в інституті почали використовувати пуповинну кров, плацентарні клітинні препарати та інші кріоконсервовані тканини у терапевтичних цілях. Результати досліджень публікувалися у провідних медичних журналах, а сам Грищенко ініціював міждисциплінарні проєкти за участю фізіологів, біофізиків та хіміків. Його підхід полягав у тому, щоб поєднати фундаментальні знання про поведінку клітини в умовах екстремальних температур із потребами реальної клінічної практики. Крім того, під керівництвом Грищенка було налагоджено міжнародні контакти, інститут почав співпрацювати з науковими центрами Європи, США та Японії, було організовано спільні конференції, обміни фахівцями та участь у багатосторонніх проєктах із репродуктивної медицини та кріобіології. Завдяки цьому до Харкова почали приїжджати іноземні дослідники, а українські фахівці отримали доступ до зарубіжних напрацювань та технологій.
Наукова діяльність
Наукова спадщина Грищенка налічує понад 1 000 публікацій, включно з 21 монографією та 6 підручниками, а також понад 295 авторських свідоцтв та патентів на винаходи у галузі кріобіології та ДРТ. Під його керівництвом було захищено 33 докторських та 129 кандидатських дисертацій, багато його учнів сьогодні продовжують роботи у клініках та наукових інститутах України та за її межами. Валентин Іванович був членом міжнародних наукових товариств, брав участь у роботі ВООЗ та міжнародних конгресів з репродуктивної медицини. Його розробки та методики застосовуються не тільки в Україні, а й за кордоном.
Міжнародне визнання та нагороди
Академік НАН України (1988), член Нью-Йоркської академії наук та академій технологічної кібернетики, почесний член Асоціації репродуктологів “Сім’я”, Індійського кріогенного товариства та Польської академії медичних наук. Лауреат Державних премій СРСР (1977), УРСР та України (2002), заслужений діяч науки та техніки України (1992). Також Валентин Іванович був нагороджений орденами “За заслуги” II та III ступенів, “Князя Ярослава Мудрого” V ступеня та орденом “Знак Пошани”.
Валентин Іванович Грищенко помер 3 січня 2011 року у Харкові. На його честь названо клініку репродуктивної медицини.
Внесок Валентина Івановича у розвиток репродуктивної медицини в Україні важко переоцінити – тисячі сімей отримали шанс на народження дітей, а його наукова школа продовжує існувати як одна з провідних у країні.
Завдяки йому та його учням в Україні були створені всі базові напрямки сучасної репродуктивної медицини.
Список використаних джерел інформації: