Олександр Олексійович Шалімов (20 січня 1918 – 28 лютого 2006) – видатний радянський та український хірург, академік, новатор у сфері клінічної та експериментальної хірургії, автор понад 800 наукових праць та 112 винаходів. Він зробив значний внесок у розвиток хірургії органів травлення, серцево-судинної системи та онкології. Далі на ikharkovchanin.
Ранні роки та освіта
Олександр Шалімов народився у селі Введенка Липецької області. У 1923 році через неврожай та голод родина переїхала на Кубань. У 1925 році Шалімов вступив до школи, а у 1934 році – на робітничий факультет при Кубанському медичному інституті у Краснодарі, який закінчив у 1936 році.
Того ж року Олександр Шалімов вступив на лікувальний факультет Кубанського медичного інституту імені Червоної армії. У 1941 році, після початку Другої світової війни, він достроково склав випускні іспити та хотів піти добровольцем на фронт, але його не взяли за станом здоров’я. Шалімова направили на роботу у невелику лікарню під Краснодаром, а потім призначили головним лікарем та хірургом Нерчинсько-Заводської районної лікарні Читинської області. Олександр виявився єдиним лікарем на весь район, і йому доводилося робити все: оперувати, лікувати, приймати пологи, надавати допомогу пораненим. Саме там він отримав величезний практичний досвід та навчився швидко приймати рішення.
Переїзд до Харкова
З 1959 по 1965 рік Олександр Шалімов очолював кафедру торакоабдомінальної хірургії та анестезіології Українського інституту удосконалення лікарів у Харкові. Водночас він продовжував працювати як хірург-практик: проводив надскладні операції, займався науковою роботою та навчав лікарів, які проходили спеціалізацію. Під його керівництвом було розроблено та впроваджено сучасні методи анестезії та інтенсивної терапії, що дало змогу проводити складніші оперативні втручання на органах грудної та черевної порожнини.
У травні 1965 року Олександр Шалімов був призначений директором Харківського НДІ загальної та невідкладної хірургії. Після його призначення в інституті почалася масштабна реорганізація: з’явилися підрозділи із судинної хірургії, абдомінальної хірургії, опіків та інтенсивної терапії. Шалімов продовжував особисто оперувати та розробляти нові хірургічні методики. Під його керівництвом в інституті відбувалася серйозна наукова робота – вивчали важкі стани пацієнтів після операцій: шок, велику крововтрату, ускладнення у ранньому післяопераційному періоді. У ці роки Олександр Олексійович опублікував кілька серйозних наукових робіт, зокрема з хірургії підшлункової залози. У 1969 році його обрали членом-кореспондентом Академії наук УРСР.
Робота у Києві
У 1970 році Олександра Шалімова запросили до Київського інституту удосконалення лікарів. Там він продовжив займатися хірургічною практикою та викладанням, а також брав участь у розвитку нових медичних напрямів. У 1972 році він був призначений директором Київського науково-дослідного інституту клінічної та експериментальної хірургії. Невдовзі інститут став провідним центром у країні з розробки та впровадження нових методів хірургічного лікування. Тут активно розвивалася судинна хірургія, онкологія, трансплантологія – почали проводити пересадки нирок та підшлункової залози, а також були проведені перші операції на магістральних судинах та легенях. Особлива увага приділялася підготовці хірургів: Шалімов багато викладав, читав лекції, консультував складних пацієнтів та сам оперував.
Внесок у медицину та наукові публікації
Олександр Шалімов розробив та впровадив новаторські методи операцій при захворюваннях травлення, серця та онкології. Він став першим лікарем в УРСР, який успішно здійснив пересадку підшлункової залози хворому на цукровий діабет. Під його керівництвом також було проведено першу трансплантацію серця в Україні.
Шалімов опублікував понад 830 наукових праць та отримав 112 патентів на винаходи. Він підготував 50 докторів та майже 100 кандидатів медичних наук.
Нагороди та визнання
- Герой Соціалістичної Праці СРСР (1982).
- Герой України з врученням ордена Держави (2005).
- Два ордени Леніна (1966, 1982).
- Два ордени Трудового Червоного Прапора (1961, 1971).
- Орден Жовтневої Революції (1976).
- Орден “За заслуги” I (1999), II (1998) і III (1996) ступенів.
- Державна премія Української РСР (1977, 1985).
- Державна премія СРСР (1985).
- Почесний диплом Кембриджського університету за досягнення в медицині XX століття (1997).
- Звання “Людина року” (1997, 2003) та “Людина планети” (1998) за версією Міжнародної палати Американського біографічного інституту.
Міжнародна та громадська діяльність
Шалімов був членом Правління Асоціації хірургів ім. М. І. Пирогова, Міжнародної Асоціації хірургів, Всесоюзних наукових товариств хірургів, гастроентерологів та кардіологів. Він також був дійсним членом Нью-Йоркської академії наук та головним редактором журналу “Клінічна хірургія”. З 1978 року – академік Академії наук УРСР, з 1993 року – академік Академії медичних наук України. З 1970 року Олександр Олексійович був завідувачем кафедри хірургії Київського інституту удосконалення лікарів.
Олександр Олексійович Шалімов помер 28 лютого 2006 року у Києві.
Похований на Байковому кладовищі. Після смерті Олександра Шалімова Київський інститут клінічної та експериментальної хірургії було перейменовано на його честь. Також його ім’ям було названо Харківську міську клінічну лікарню №2.
Список використаних джерел інформації: