Захворювання на анорексію часто називають золотою кліткою. Пацієнтам може здаватися, що у них все чудово: показник на вагах все зменшується, а тіло стає дедалі стрункішим. Проте підступність цього розладу в тому й полягає, що межу між омріяною фігурою та виснаженням організму дуже легко перетнути. Далее на ikharkovchanin.
Чимало харків’янок вже змогли побороти цей страшний розлад, тому вони готові поділитися своїм досвідом з іншими. Найголовніше, що варто винести з їхніх історій – завжди потрібно ставити себе та своє здоров’я на перше місце.
Трагічна історія харків’янки Катерини
Катерина, як і більшість молоді міста, після школи вступила до університету. Після багатьох місяців сумнівів та підготовки до екзаменів дівчина обрала факультет міжнародних економічних відносин в одному з вищих навчальних закладів міста. Протягом чотирьох років навчання її не залишало відчуття, чи правильний вона обрала шлях.
Отримавши довгоочікуваний диплом, Катерина пішла до Державного центру зайнятості. Вона сподівалася, що роки її наполегливої праці будуть оцінені на гідному рівні. Проте вона не просто почула відмову у зв’язку з відсутністю вакансій. Їй сказали, що у наш час диплом мало що вирішує і свої знання дівчина може використати хіба що на посаді прибиральниці в одній зі шкіл Харкова. Подібна некоректність потягнула за собою страшенні наслідки.
З того моменту дівчина повністю пішла в себе, навіть найближчі родичі не могли витягнути її з депресивного стану. Катерина не могла повірити в те, що її мрії розбиті вщент, а як фахівець вона нікому не потрібна. Спочатку харків’янка перестала виходити на вулицю та спілкуватися з друзями, а згодом втратила апетит.
Близькі почали бити на сполох, коли побачили, що Катерина зменшується у розмірах просто у них на очах. Лікарі поставили страшний діагноз – анорексія. Коли дівчина потрапила до реанімації її вага була критично низькою та ледве перевищувала 25 кілограмів. Далі почалося найскладніше: збирання коштів на лікування, крапельниці, харчування через зонд. Дізнавшись, що всі її внутрішні органи вже уражені, дівчина схаменулася. Тільки тоді вона зрозуміла, що дуже швидко здалася у пошуках омріяної роботи, але навіть якщо їй і не судилося досягти кар’єрних висот, то це не варте цілого життя.
Випадок Катерини є типовим прикладом невротичної анорексії. В історії є багато випадків, коли депресія супроводжувалася повною відмовою від їжі, що призводило до анорексії.
Харківська спортсменка, якій вдалося побороти анорексію
З дитинства харків’янка Людмила Яковенко займалася спортом. Мала свої певні невеликі успіхи. Здавалося, що батьки дали їй все необхідне для здорового та щасливого життя. Проблеми почалися, коли дівчині виповнилося 13 років.
Щоб почувати себе у колі друзів більш комфортно, Людмила почала вживати наркотики. Спочатку якось через старших друзів знаходила дози легких психотропних речовин, проте згодом залежність ставала сильнішою і їй доводилося шукати все серйозніші препарати. Дівчині подобалося, що після прийнятої дози вона відчувала себе своєю у компанії. Під їхньою дією вона була більш впевнена у собі, сміливо жартувала та була готова до будь-яких пригод. Проте коли почуття ейфорії минало, харків’янка відчувала спустошеність. Починала думати про своє майбутнє, про навчання та вибір професії. Через це почав зникати апетит.
Спершу дівчина не звертала на це особливої уваги. Їла двічі на день, потім один раз. Не панікувала і навіть у той час, коли могла випити склянку води протягом дня. Турбуватися станом дівчини почали батьки, коли помітили, що з донькою коїться щось погане. При зрості 160 сантиметрів Людмила важила 38 кілограмів. Було очевидно, що спортом вона вже не займається. Батькам вдалося провести з донькою відверту розмову, в якій вона розказала їм все про своє життя. Без засуджень та лайки вони домовилися починати курс лікування. На той момент Людмила вже почала помічати, що її переслідують галюцинації. Особливо ночами, коли її нудило навіть після випитої склянки води, дівчина панікувала та чула дивні звуки.
Після чотирьох років страждань дівчині вдалося побороти залежність. З розладом харчування справи йдуть гірше, проте харків’янка не опускає руки. Вона поступово почала їсти, але вага стоїть на місці. Лікарі запевняють її, що так часто буває після анорексії. Скоріш за все знадобиться ще багато років для того, щоб повернути організму здоров’я.
Людмила Яковенко розповідає, що найстрашнішим моментом, з яким їй довелося зіштовхнутися, це любов до себе худої. Розуміючи, що вага надто низька, а крізь шкіру вже видно кісточки, дівчина могла годинами милуватися собою у дзеркалі. Їй здавалося, що вона позбулася всього зайвого і залишилося ще трішки до ідеалу.
Як не захворіти на анорексію та вберегти своїх близьких?
Лікарі й досі не називають точних причин, чому внаслідок певних обставин у людей розвивається анорексія. Проте вони визначають ряд факторів, що додатково впливають на стрімке погіршення розладу:
- Стресові фактори. Внаслідок депресивних станів погіршуються захисні властивості психіки, що може стати передумовою анорексії;
- Дієти. Коли наш організм не отримує достатню кількість поживних речовин разом з харчовими продуктами, він стає вразливим до різного виду неврологічних порушень;
- Соціальна складова. У суспільстві є думка, що тільки стрункі люди можуть бути успішними, а тому зайві кілограми стоять на шляху до саморозвитку;
- Статеві фактори. Доведено, що на анорексію частіше хворіють жінки та дівчата, ніж чоловіки та хлопці;
- Особливості перехідного віку. Психіка людини, що переживає пубертат, більш схильна до того, щоб слухати думку інших та бути залежним. Погіршують ситуацію й гормональні перебудови в організмі;
- Генетичні фактори. Лікарі запевняють, що схильність до анорексії передається з генами. Тому якщо хтось з близьких мав цей розлад, то ризики захворіти збільшуються;
- Психологічні фактори. На анорексію часто хворіють люди, що надто близько все беруть до серця та мають підвищену тривожність.
Єдиним та найкращим варіантом, щоб вберегти своїх близьких від анорексії, вважається побудова довірливих стосунків. Якщо людина буде відчувати себе потрібною та коханою, вона зможе розповісти правду ще на початкових етапах. Люди, які регулярно спілкуються та обговорюють будь-які теми, зможуть довіритися про свої переживання.
Де у Харкові лікують анорексію?
На жаль, великою проблемою є те, що розлади харчової поведінки не лікують у державних установах. Тому якщо вам довелося зіштовхнутися з симптомами анорексії, потрібно буде звертатися до приватних установ Харкова.
Анорексію, булімію та інші розлади лікують в наступних медичних закладах міста: “ЛайфКлінік”, “ОН Клінік Харків”, “Європейський радіологічний центр”, “Клініка Ренесанс”, “Baby Luck” та інших.
Важливо звернутися до кваліфікованого спеціаліста якомога раніше. Головним аспектом у лікуванні анорексії стане проведення якісного курсу психотерапії. Лікар зможе пояснити пацієнтові про цінність життя, важливість збалансованого харчування, роль особистості у суспільстві. Додатковою допомогою стане консультація з лікарем-гастроентерологом. Він зможе індивідуально підібрати необхідну дієту, яка не створить додаткових стресових умов для організму, а наситить необхідними елементами.