Велосипедисти на вулицях Харкова – звичайне явище, яким нікого не здивуєш. Для деяких велосипед став основним засобом пересування, який використовується, щоб дістатися на роботу, навчання та їздити по інших справах. Інші ж люблять кататися у вільний час, віддаючи перевагу активному відпочинку. Однак був час, коли велосипед був дивиною. Коли він з’явився у Харкові і як Харківський велосипедний завод зробив цей засіб доступним для харків’ян? Далі на ikharkovchanin.
Перші велосипеди у місті
Наприкінці ХІХ століття велосипеди стали популярними у багатьох країнах Європи. Циклісти, як тоді називали велосипедистів, із задоволенням почали роз’їжджати на новому засобі пересування великими містами. Це супроводжувалося частими падіннями та аваріями. Але ентузіазм циклістів було не погасити, і вони продовжували вчитися маневреності, і навіть навчали їзді інших.
Харків’яни вперше побачили велосипед у 1878 році. Його показали у цирку, він був атрибутом для виступу. Водночас велосипеди завезли й до інших міст України. Харків’яни виявили інтерес до нового транспорту та наприкінці 1880-х років перших циклістів можна було зустріти на вулицях міста.
Перша згадка про велосипедиста у Харкові датується 1886 роком. Вона пов’язана з сумною подією, коли велосипедист збив дитину і та серйозно постраждала. З того часу владі міста довелося серйозно зайнятися питанням регулювання руху цього транспорту. Перший час переміщення велосипедистів у межах міста думали зовсім заборонити. Але те, як швидко велосипеди поширювалися і наскільки вони подобалися харків’янам, змусило владу переглянути своє рішення.
Власникам особистих велосипедів присвоювали номери, зобов’язували дотримуватись правил дорожнього руху, а поліція міста була уповноважена стежити за їх виконанням та за необхідності вживати заходів. У Харкові був організований циклодром, на якому регулярно проходили змагання та перегони циклістів.
Історія Харківського велосипедного заводу
“Велосипедна лихоманка”, що охопила суспільство наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, сприяла розвитку власного веловиробництва у Харкові. Історія легендарного Харківського велосипедного заводу (ХВЗ) бере свій початок у 1915 році. Тоді до міста було евакуйовано виробництво з Риги. Воно складалося з невеликого колективу робітників (менше 50 осіб) та базового обладнання.
З повною силою виробництво у Харкові було розпочато лише через 8 років. У 1923 році влада Радянського Союзу прийняла рішення об’єднати перевезене з Риги виробництво із заводом Блейхерта. Тоді у Харкові почав функціонувати перший у СРСР велосипедний завод державного масштабу.
За перший рік було випущено близько 1000 велосипедів. А кільком студентам Державного інституту фізичної культури було доручено незвичне завдання – протестувати роботу нових моделей. Для цього вони вирушили у поїздку на далеку відстань – виїхали з Москви до Сибіру, Японії, Латинської Америки, Європи і прибули назад до Москви.
У 1926 році було розроблено та випущено популярну до початку ХІХ століття модель “Україна”. Під час Другої світової війни та окупації Харкова діяльність заводу було припинено. ХВЗ відновив роботу у 1950-х роках, продовживши випускати “Україну” та представивши нову модель – “Прогрес”. Велосипеди харківського підприємства розвозилися по всіх містах Радянського Союзу та за його межі. Постійний попит сприяв збільшенню потужності виробництва. У 1970-х роках за рік випускалося понад 800 тисяч моделей.
На жаль, у 1990-х роках виникли проблеми з фінансуванням, і обсяг роботи ХВЗ різко зменшився. До 2020 року функціонування заводу припинено.
Велосипедний “бум” наприкінці ХХ століття
Завдяки активній діяльності ХВЗ у середині ХХ століття велосипеди стали доступними для більшості харків’ян. Вже тоді деякі мешканці міста використовували їх для щоденного пересування. Але найчастіше поїздка на велосипеді була способом активного відпочинку. У теплу пору року у парках та скверах можна було зустріти компанії велосипедистів, які весело проводять час. Також у місті активно розвивався велоспорт.
Щодо Харківської області, то для мешканців багатьох сіл велосипед у другій половині ХХ століття став незамінним помічником у сільськогосподарських та інших роботах. Популярна модель ХВЗ “Україна” відрізнялася надійністю, зносостійкістю та була пристосована до перевезення багажу. На багажнику чи рамі можна було перевозити мішки, сумки та інший інвентар. Також на велосипеді стало легше долати великі відстані, наприклад, між селами. Адже у заміській місцевості транспортне сполучення у ХХ столітті лише розвивалося.
Кількість велолюбителів у Харкові збільшується з кожним днем. На Білгородському шосе знаходиться пам’ятник велосипедисту – скульптуру встановили у 2012 році з ініціативи Федерації велосипедистів області. Його відкриття присвятили трагічній події – неподалік цього місця на смерть був збитий велосипедист. Саме тут починаються улюблені серед харків’ян веломаршрути, що ведуть до Лісопарку та інших популярних локацій.