Кожне місто має свої символи, які через образи та форми здатні передавати певну інформацію, що відображає соціально-культурний аспект. Символи не виникають раптово, а формуються протягом тривалого часу, до того, як стають впізнаваними. У Харкові таких символів чимало, однак деякі заслуговують особливої уваги. Далі на ikharkovchanin.
Герб Харкова
Герб Харкова почав формуватися у середині XVII столітті, в часи козацького отамана Сірка, коли Харків був військово-опорним пунктом. На гербі був зображений щит, на жовтому фоні, що за геральдичними правилами означає могутність та справедливість. На щиті – чорні лук та стріла, яка готова злетіти, що означає готовність відстоювати свою територію. У XVIII столітті, коли було утворене Харківське намісництво, на щиті герба з’явився кадуцей з переплетеними зміями, що символізує мудрість та вирішення суперечок мирним шляхом й ріг достатку. У ХІХ столітті під час геральдичної реформи, на меті якої було обмежити місцеві уніфікації та нав’язати більше символів “російської імперії”, герб Харкова змінили кардинально. Щит став срібного кольору, на якому була зображена чорна голова коня, з вогняними очима, який обрамляли золоті дубові листки, а увінчувала царська корона. Через протести місцевих жителів, герб з кадуцеєм повернули, але додали Андріївську стрічку. Впродовж 1917-1967 років Харків залишався без власної емблеми. У 1968 році створили новий герб, з комуністичними символами: колосся, золоті орбіти, червоно-блакитний прапор та зубчасте колесо. Харків’янам він теж не сподобався і отримав назву “опромінений колос”. Після здобуття незалежності України, у 1995 році був затверджений герб з щитом французької форми на зеленому фоні, кадуцеєм та рогом достатку. Жителям Харкова такий символ до вподоби, і вони ним пишаються.
Після повномасштабного вторгнення російських військ на територію України у 2022 році, один харківський електрозварювальник зібрав герб з уламків снарядів як символ незламності міста та єдності його жителів.
Майдан Свободи
Головну площу Харкова, Майдан Свободи, можна назвати історичним серцем та душею міста, яка символізує духовне й культурне багатство міста. Площа виділяється своєю неординарною формою хімічної реторти, яка складається з круглої та прямокутної частин. Ландшафтне вирішення для комунікації та відпочинку є унікальним з архітектурної точки зору.
Велич Майдану вражає своєю площею, яка складає понад 11 гектарів, що у п’ять разів більше за московську Червону площу , кім того, вона входить до рейтингу 12 найбільших площ світу. На Майдані Свободи відбуваються головні культурні та політичні події міста. На площі зводять сцени й влаштовують концерти, найвідомішим з яких залишається виступ гурту “Queen” у 2008 році, що зібрав понад 350 тисяч глядачів. Проводяться ярмарки продукції харківського виробництва, політичні заходи, виставки військової техніки, взимку споруджують льодове містечко тощо. Майдан Свободи є втіленням культури та мистецтва, а назва площі відповідає її головному символу – духу волі харків’ян.
Харківський Університет та Держпром
Навколо Майдану Свободи виділяються ще два символи Харкова: головний корпус Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна та Держпром. Університет є одним з найстаріших в Україні та відігравав велику роль у національному становленні харків’ян. Заклад став осередком наукового та освітнього процесів міста. Перший ректор університету, Рижський Іван Степанович, затвердив устав, згідно з яким, була впроваджена система освіти, відмінна від “російської”. Петро Гулак-Артемовський, який пройшов шлях від вільного слухача до викладача та ректора, був одним з лідерів університетського гуртка Харківських романтиків. Представники цієї громади, тісно пов’язані з пробудженням національної свідомості та були впевнені у відродженні українського народу. Григорій Квітка-Основ’яненко, “батько української прози”, мав статус члена Товариства наук при університеті. Серед тих, хто навчався та викладав, є три нобелівські лауреати: Ілля Мечников, Саймон Кузнець й Лев Ландау. Одним з почесних докторів університету був перший президент України, Михайло Грушевський. Харківський університет став символом науки та просвітництва.
Держпром, свого часу один з перших хмарочосів України, який називали “дім-гора”, являє собою пам’ятку втілення архітектурного стилю конструктивізму. Володимир Маяковський згадував, що всі будівельники цієї величної споруди розмовляли українською і його не розуміли. Теодор Драйзер описав Держпром як “диво, побачене в Харкові”, Рейнер Бенхам у праці “Теорія і проєкт Першого століття”, відзначив його як “головне архітектурне досягнення світу”, Анрі Барбюс, у журналі “Монд” зауважував, що при будівництві були вирішені тогочасні архітектурні й інженерні задачі. Про дивовижну до сьогодні будівлю були зняті два документальні фільми “Держпром” у 2005 році та “Будинок” у 2019 році. Крім того, на території Держпрому знімали фільми “Дау” та “Поводир”. У 2022 році, харківським художником був створений логотип з елементами споруди “Харків Залізобетон”, його розміщували на шевронах, кепках, худі тощо й продавали за благодійні внески для допомоги ЗСУ. Таким чином, Держпром став символом незламності у спротиві російській воєнній агресії.
Дзеркальний струмінь
Фонтан з альтанкою є одним з наймиліших символів міста. Всі, хто приїздить до Харкова вважають своїм обов’язком сфотографуватися на пам’ять. До того ж бесідка є улюбленим місцем фотосесій молодят, оскільки пов’язане з легендою, що начебто один з партійних чиновників сприяв будівництву альтанки, щоб зробити “подарунок” своїй коханій. Дзеркальний Струмінь є місцем для відпочинку, зустрічей з друзями, прогулянок та контакту з природою. Сквер залишається одним з найулюбленіших місць для харків’ян. Існує прикмета, якщо загадати бажання вночі, коли світяться купола, воно обов’язково здійсниться. Відреставрований у 2007 році, Дзеркальний Струмінь став сучасним символом міста.
Пам’ятник Тарасу Шевченку
Пам’ятник кобзареві у Харкові вважається одним з найкращих у світі. Він органічно вписується у парковий пейзаж та архітектурний ансамбль міста. Монумент відповідає жанру соцреалізму. У створенні скульптурної композиції брали участь актори театру “Березіль”. Наталія Ужвій уособлює образ Катерини, з Амвросія Бучми створений образ селянина з жорном, нескорений запорожець має риси Івана Мар’яненка, кріпак в кайданах – Олександра Сердюка, а дівчина кріпачка нагадує Сузанну Коваль.
Відкриття монумента у 1935 році мало сильний вплив на усвідомлення культурної та національної ідентичності, оскільки пам’ятник Тарасу Шевченку у Харкові з’явився на чотири роки раніше, ніж у Києві та Каневі. День офіційного відкриття пам’ятника став великим святом для харків’ян, місто було прикрашене прапорами, на церемонію зібралась українська інтелігенція та діячі культури інших республік, серед яких був Янка Купала. Площа біля монумента стала місцем проведення різних заходів, присвячених українській культурі та історії. Під час “перебудови”, наприкінці 1980-х, біля пам’ятника Шевченку почали гуртуватись представники демократичних та націоналістичних сил. Від часу здобуття Україною незалежності у 1991 році, усі офіційні свята супроводжуються вшануванням та покладанням квітів кобзареві. На честь святкування 75-річчя відкриття монумента, за ініціативи харківських художників, була проведена фотовиставка “Тарас Шевченко навіки у серці першої столиці”. Були представлені світлини з музеїв та приватних колекцій, які зберегли моменти створення, встановлення пам’ятника тощо. Монумент є символом боротьби та національної ідентичності харків’ян.
Символи Харкова – це не лише об’єкти, які підкреслюють велич міста, але і єднають мешканців міста в радісні та скрутні моменти. Вони здатні створювати невидимий, проте міцний зв’язок.