Дехто визначає цифрову реальність як віртуальну, або гібридну, оскільки вона пропонує розв’язання побутових проблем у просторі, що розташований між реальним і нереальним. Прикладів відповідних технологій існує безліч, проте можна із впевненістю сказати, що Харків зустрів цифрову епоху у 2001 році, коли в місті з’явилась технологія 3D-друку. Далі на ikharkovchanin.
Постать Сергія Чернишова
Вирішальним для розвитку науки і техніки міста стає діяльність українського вченого Сергія Чернишова. Його досягнення складно переоцінити через те, що вони мають всеукраїнське значення. Лауреат Державної премії, автор більше ніж 40 винаходів, член Української Академії Наук, він сприяв поширенню інноваційних методів у роботі. Його сучасники зазначають, що Сергій випереджав свій час, і пропагував використання технологій, які тільки через десять років отримали свою широку популярність. Ті ідеї, що він поширював, згодом ставали загальновизнаним стандартом у наукових галузях.
Заслугою вченого можна вважати впровадження цифрових технологій у медичній сфері: електронних протоколів лікування, цифрового підпису, електронного страхового поліса, медичних інформаційних систем. Чернишов прагнув автоматизації у якомога більшій кількості сфер. Осередком його праці в місті став “Харківський політехнічний інститут” – вчений доклав багато зусиль до його розквіту, і головним чином посприяв цьому у 2001 році, коли придбав комплекс інноваційного обладнання.
Поява технології 3D-друку в Україні
Проєкти Сергія Чернишова уособлювали динаміку наукового життя Харкова, однак швидко набули всеукраїнського масштабу, коли вчений забезпечив унікальною технологією кафедру “інтегрованих технологій машинобудування”. Вона мала назву “Rapid Prototyping”, і досі ще не була застосована в Україні. Поява аналогічних технологій датується 2014 роком, таким чином, Національний технічний університет у Харкові стає безпрецедентним випадком на теренах країни, що яскраво ілюструє перехід до цифрових засобів як до основних.
Подія набуває розголосу: десятки делегацій на найвищому рівні вирішують відвідати навчальний науково-виробничий центр “Високі технології в машинобудуванні”, що був створений Чернишовим. Придбаний прилад дуже швидко почав використовуватись у виробництві: за його допомогою виконується понад 500 великих замовлень для найбільших підприємств України, і це передбачувано. Колеги вченого вказують на багатогранність застосування 3D-технології: фотополімер та лазер дозволяють створити предмети незалежно від їх рівня складності та розміру – від зубних протезів та сувенірів до деталей літака або гідравлічного обладнання.
Запровадження 3D-друку виокремило ХПІ посеред інших вищих навчальних закладів технічної спрямованості – він посів перше місце за інноваційним обладнанням. За короткий час Сергій Чернишов досягає нових вершин, але вже у сфері теоретичного – він отримує пальму першості, коли захищає кандидатську дисертацію стосовно інноваційної продукції.
Надалі можна знайти багато прикладів досягнень вченого. Так, у 2008 році Сергій Чернишов нагороджується Держпремією в галузі науки і техніки за розробку і впровадження інтегрованих комплексних технологій для авіаційних двигунів нового покоління.
У майбутньому наукові розробки Чернишова послугували стандартом для подальшої підготовки кандидатів та докторів наук.
Але безперечним залишається одне – саме завдяки появі 3D-друку, Харків вступає в епоху цифрових технологій, і в певному сенсі стає столицею наукового прогресу початку ХХІ століття.