Серед винаходів, якими користуються тисячі людей, є результати кропіткої роботи харків’ян. Вони працюють над розробками в галузях медицини, машинобудування, технологій та багатьох інших сфер, що у наш час активно розвиваються. Є такі винаходи, авторство яких належить харків’янам, що для сучасників стали незамінними, а своєю користю змогли прославити місто. Далі на ikharkovchanin.
Сфера IT: система “GitLab”
Будь-який сучасний айтівець не уявляє свою роботу без веб-сервісу “GitLab”. З його появою розробникам стало набагато легше виконувати командні завдання. Це такий собі цифровий інструмент для збереження програмного коду, відстеження історії змін, переписок з приводу проєктів та інших робочих процесів. Щоразу після внесення розробником правок до коду в цьому “хмарному сховищі” інші учасники також бачать зміни. Ця платформа незамінна при автоматизації робочого процесу для всіх айтівців.
А створений “GitLab” був харківськими програмістами, Дмитром Запорожцем та Валерієм Сизовим. У жовтні 2011 року розробники створили першу версію програми. А через три роки вони вже зареєстрували “GitLab” як компанію.
На сьогоднішній день через “GitLab” працюють тисячі великих IT компаній. Серед них і всесвітньовідомі “SpaceX” Ілона Маска, “IBM”, “Alibaba” та багато інших.
У 2021 році платформа потрапила до рейтингу топ-100 найкращих роботодавців США, посівши чільне 23 місце. Штаб-квартира розробки, створеної харків’янами, знаходиться у Сан-Франциско. У команді “GitLab” працює понад 1300 співробітників, але всі вони працюють віддалено, підтримуючи продуктивність на максимально високому рівні.
Харків’янин Йосип Тимченко: винахідник кіноапарата
Харків’янин Йосип Тимченко з 15 років працював механіком у рідному місті. А у 22 роки був вимушений переїхати до Одеси зі своєю вагітною дружиною Анастасією. Там у 1894 році чоловік вперше продемонстрував фільми “Вершник, який скаче” та “Списометальник”, які відтворив за допомогою свого неймовірного винаходу – кінематографа.
Традиційно винахідниками кінематографа вважаються брати Люм’єр. Проте ніхто не може заперечити факт, що в розробці винаходів деякі дослідники працюють паралельно, навіть не знаючи про існування один одного. Так і вийшло з Оґюстом і Луї Люм’єрами та Йосипом Тимченко. Винахідники працювали над ідентичними дослідженнями одночасно. За рік до першої демонстрації кіно французькими братами, харків’янин вже встиг влаштувати не один кіносеанс.
Тимченко працював з фізиком Миколою Любимовим та науковцем Михайлом Фреденбергом. Вони розробили механізм у вигляді равлика, який надалі став основою для кінетоскопа.
Історики ставлять собі питання чи дочекалися би своєї популярності брати Люм’єр, якби скромний харків’янин Йосип Тимченко набрався сміливості і почав першим популяризувати свій винахід?
Аналіз крові без самої крові
Анатолій Малихін – відомий вчений в галузі медицини. Народився науковець 2 березня 1943 року у Харкові. У рідному місті здобув і дві вищі освіти, закінчивши Харківський медичний інститут та Харківський університет імені В. Н. Каразіна. Все своє життя Анатолій Віталійович присвятив медицині: був співробітником Інституту неврології, психіатрії і наркології України, протягом 13 років очолював нейрохірургічне відділення, вів активну наукову діяльність у галузі медицини.
Розробка Анатолія Малихіна здивувала багатьох інших науковців та ощасливила тих, хто боїться голок і уколів. Найбільше науковця цікавили дослідження черепно-мозкових травм та судинних захворювань. У 1992 році він виконав низку досліджень з вивчення зв’язку між біохімічними показниками крові та її формулою. Так вчений створив пристрій під назвою “Біопромінь”, що дозволяє робити аналіз крові безкровним. Датчики пристрою прикріплюються до певних ділянок на тілі людини та зчитують показники здоров’я пацієнта. Результати можна одразу побачити на екрані комп’ютера.
Винаходом користуються далеко за межами України: в Чехії, Мексиці, Єгипті, Німеччині і т. д.
Рідкий скальпель: винахід, що не травмує судинну систему
Над розробкою рідкого струменевого скальпеля працювали винахідники з Харківського аерокосмічного інституту та Київського національного авіаційного університету. У 2014 році світ побачив дивовижний винахід: за рахунок використання струменя води з надзвичайно високим тиском нем’язова тканина видаляється без значних пошкоджень судинної системи. Подібна технологія зазвичай використовується в авіапромисловості. Проте в медицині під час хірургічних втручань вона дозволяє зменшити втрату крові, проводити операцію в рази швидше та зробити післяопераційний період коротшим. Це робить простішими операції на печінці, шлунку та інших внутрішніх органах. Сам апарат нагадує стоматологічну бормашину, але з додатково прикріпленими скальпелями різних розмірів для проведення хірургічних втручань.
Найшвидший у світі автомобіль
Проєкт найшвидшого автомобіля у 1966 році розробив харків’янин Володимир Нікітін. Науковець не знав ні точної дати та місця свого народження, ні якоїсь інформації про своє походження. Дитинство вченого пройшло в дитячих будинках міста та області. Проте він зміг з нуля досягти слави.
За його розробками було створено перший радянський швидкісний автомобіль серії “ХАДІ” (абревіатура від Харківського авіаційно-дорожнього інституту). Автомобілі Нікітіна встановили чимало рекордів та якийсь період навіть претендували на те, щоб подолати швидкість звуку. Вони були оснащені вертолітними газотурбінними двигунами ГТД-350, що мали потужність 400 кінських сил. За попередніми розрахунками вченого, його винахід мав з легкістю розганятися до 400 км/год. Однак перевірити це так і не змогли через відсутність необхідної дороги. Лише одного разу під час заїзду Чугуївською трасою машина змогла розвинути швидкість 320 км/год та проїхати хоча б 1 км.
Екоавтомобіль, що працює на стисненому повітрі
У 2014 році ЗМІ сколихнули новини про винахід 46-річного харків’янина Олега Збарського. Чоловік дивом переробив свій ВАЗ 2104 на екологічно чистий автомобіль. Після досить кропіткої роботи, його авто почало їздити на стисненому повітрі, не залишаючи жодних шкідливих вихлопів.
Журналістам винахідник повідомив, що свою розробку втілив у життя ще у 2009 році і з того часу забув що таке заправляти машину. Головним недоліком Олег вважає досить громіздкі балони, що подають стиснене повітря до двигуна. Проте без них поки ніяк, можливо, в майбутньому чоловік вигадає якийсь альтернативний варіант.
В основу технології покладено заміну розподільного валу звичайного двигуна на інший, спеціально виготовлений харків’янином. А замість карбюратора чоловік використовує кульовий кран.
На подібну розробку Олега Збарського наштовхнули харківські маршрутки. Мовляв, настільки сильно як вони, місто не забруднює нічого. І чоловік із задоволенням перевів би їх зі звичайного пального на стиснене повітря. Цю ідею він бачить цілком реальною. За його розрахунками, кількох балонів з киснем спокійно вистачить, щоб маршрутка змогла проїхати відстань у 10-20 км. Найскладнішою проблемою у цій справі є питання заправки. Для цього замість звичайних бензозаправок потрібно буде встановити компресорні станції.
Винахід здається дуже складним для масштабної реалізації, проте з точки зору екології він став би чудовим варіантом для збереження навколишнього середовища.