Жіночий футбол як явище існує достатньо довгий час, але пересічна людина його сприймає як продукт сучасності, і це не випадково. Лише у 70-ті роки XX століття даний напрям спорту набуває більш організованих форм, і перестає асоціюватись як лише складова футболу “чоловічого”. На теренах нашої країни визнання жіночого футболу як повноправного учасника на спортивній арені відбувається ще за часів СРСР. Але вже з 1992 року вирішальним фактором, що цьому сприяє, стає чемпіонат України з футболу серед жіночих команд. Далі на ikharkovchanin.
Щороку організовані змагання демонструють суспільству, що захопленість спортом не є рисою лише певної статі. Наше місто теж здатне нагадати про це, оскільки безпосередньо брало участь у всеукраїнській події.
Витоки клубу “Арсенал”
Історія жіночого футболу Харкова найбільш показова на тлі футбольного клубу “Арсенал”. Він отримує визнання міжнародного масштабу: перелік змагань, частиною котрих становила команда, не обмежується кордонами України. Наприклад, серед досягнень “Арсеналу” можна знайти нагороду за друге місце з Ліги чемпіонів УЄФА серед жінок. Але щоб зрозуміти, як такий успіх став можливим, варто звернутись до самого початку, і відстежити обставини, за яких формується популярна футбольна команда Харкова.
“Арсенал” з’являється у 1998 році, і вже з моменту свого виникнення привертає увагу громадськості – жіноча футбольна команда стає першою з моменту розпаду СРСР. Але історично закріплена назва є актуальною лише на останньому етапі існування клубу. У 2000 році його приймають до жіночого чемпіонату України, і ця подія відіграє вирішальну роль в організації команди, що з цього моменту називається “Харків’янка”.
Не можна сказати, що її “зліт” був вдалим. Перші сезони команда мала успіх тільки у стабільному перебуванні в нижчих рядках турнірної таблиці чемпіонатів. Однак вже у 2002 році все змінюється, коли на черговому чемпіонаті “Харків’янка” посідає друге місце – їх випереджає чернігівська “Легенда”. Досвід повторюється у рамках того ж сезону, але у фіналі національного кубка.
Вже наступного року харківська команда повертається до змагань оновленою – цього разу під назвою “Харків-Кондиціонер” – і здобуває перемогу над своїм минулим чернігівським суперником. На чемпіонаті України у 2003 році команда випереджає представників з Києва, Сум, Донецька, Полтави, Луганська, і, нарешті, Чернігова. “Харків-Кондиціонер” закріплює за собою позицію переможця, коли у фіналі кубка України перевершує “Легенду” – і стає нею сам.
У 2004 році відбувається черговий “редизайн” харківської жіночої команди. Вона входить до футбольного клубу “Металіст”, і наслідує таку саму назву. Втім, її зміна не вплине на траєкторію кар’єри команди. Результати змагань з винятковою точністю повторяться: жіночий “Металіст” здобуде перше місце на всеукраїнському чемпіонаті, і знову випередить “Легенду” у фіналі національного кубка.
Розпад команди
Початок кінця харківської жіночої команди настає, коли віце-президент клубу “Металіст” повертається до “Арсеналу”. Команда дублює назву, і під зміненим “прапором” досягає нових, але вже останніх висот. Із завершенням виступів у другій лізі чемпіонату України з футболу завершується і існування жіночого “Арсеналу”. Команда розформовується, але вже у 2006 “реінкарнує” у новостворений жіночий клуб “Житлобуд-1”, до якого переходить левова доля учасниць минулого “Арсеналу”.
Показник досягнень новоспеченої команди дуже швидко втратив “нулі” і почав зростати. “Житлобуд-1” серед поціновувачів жіночого футболу перетворився на справжню перлину і отримав статус найбільш титулованого клубу України з-поміж жіночих футбольних команд.