Історія переслідує людину на всьому її життєвому шляху. Будинок, в якому людина прожила, школа, в яку він пішов, пам’ятник, на який він дивився і бібліотека, в якій він був, читаючи книги перед важливим іспитом чи контрольною – все це відлуння історії. Адже будинок був колись збудований, книга – написана, а пам’ятники зводили на честь великої людини, яка колись жила на Землі. І природа має своє власне минуле, про яке і розповість Музей природи! Далі на ikharkovchanin.
Історія музею
Музей було збудовано дуже давно. Ще далекого 1805 року, коли відкрився Харківський університет, граф Потоцький вирішив закупити в італійця Четті особливу колекцію. Тоді такі колекції називали колекціями “натуральних предметів”. У нього на той момент входило близько 500 жуків, 200 метеликів, більше 2000 раковин молюсків, 100 опудал птахів, 18 морських зірок, 36 морських їжаків та більше півтисячі мінералів.
Через рік той самий Потоцький вирішує придбати ще й колекцію у знаменитого професора Андре. У цій колекції були саме комахи, птахи та мінерали. Звичайно, тоді великі відстані долали дуже повільно, тож відстань у 1700 кілометрів долали більше двох місяців. Тому насолодитися своїм новим придбанням Потоцький зміг лише 1807 року. Тому саме з цього року ведуть історію всіх музеїв, які з часом утворили об’єднаний державний Музей природознавства. Усі матеріали з двох колекцій призначалися для фізико-математичного факультету, який мав стати основою для Природного кабінету, який, зрозуміло, складався з мінералів та зоологічних експонатів. Так і вийшло, але з часом, правда, цей кабінет все ж таки розділили на мінералогічний і зоологічний.
Вже через 20 років після створення, а саме в 1826, кабінет налічував 1987 різних експонатів, а до 1838 кількість всіх експонатів зросла аж до 7924. При зберігачі даних старовин Криницькому створили цілу лабораторію для аналізу предметів, а всю колекцію активно почали процесі навчання. Після цього охоронця на пост зійшов професор Каленіченко. Завдяки цій людині кількість екземплярів тварин зросла до 14 970 експонатів.
Але цей кабінет був закритий і до нього мали доступ тільки професори і, в кращому разі, студенти цього ВНЗ. Для простих смертних це місце, за рішенням місцевої влади, стало доступним лише 1917 року.
Навіть незважаючи на таку поблажливість для більшості, музей був не особливо зрозумілим і свого сучасного вигляду він набув лише після Другої світової війни завдяки тодішньому директору Грубантові. Він очолював музей дарвінізму, який до 1960-х об’єднали з іншими колекціями.
Які експонати можно побачити у музеї сьогодні?
Кількість експонатів у музеї насправді вражає. Експонатів тут понад 250 тисяч з усієї планети Земля. Тут є опудала тварин, яйця птахів, зразки різних порід, зліпки вимерлих тварин, скелети та черепи різних видів, а також дуже цікава колекція метеоритів.
Музей за розмірами дуже великий і це зрозуміло, адже треба десь вміщувати всю цю величезну колекцію. Тут є цілих 23 зали з чотирма головними відділами: відділ тварини, геологічний відділ, відділ еволюції та відділ охорона природи.
Тут є дуже рідкісні види тварин, що вимирають, наприклад, мандрівний голуб або Стеллерова корова, які не можна більше ніде побачити. У музеї найбільша колекція птахів, більш ніж десь в Україні; найбільша у всій Східній Європі колекція мавп, яка нараховує 90 експонатів з 51 види. А також, що цікаво, біля входу до музею стоїть кілька скіфських та половецьких скульптур, які сюди завезені аж зі слобожанського степу.
