З моменту появи малюка в сім’ї, люблячі батьки пильно слідкують за його розвитком. З великим нетерпінням вони чекають першої посмішки, зворушливого лепетання, але коли у визначені терміни немає жодних передумов, що малюк ось-ось заговорить, батьки панікують. Такі симптоми можуть свідчити, що в дитини затримка психомовленнєвого розвитку.
ЗПРР у дітей супроводжується затримкою емоційного, інтелектуального та мовленнєвого розвитку. Важливо розуміти, що це порушення не самостійна хвороба, а наслідок відхилень у розвитку головного мозку та ЦНС.
Причини ЗПМР
Існує багато причин, які спричиняють це порушення.
- Перенесені хвороби матір’ю в період вагітності.
- Гіпоксія плода в утробі.
- Складні пологи (травмування малюка, обвиття пуповини навколо шиї) та інші.
- Психологічні травми в ранньому віці, наприклад, коли дитина дуже сильно злякалася під час сварки батьків.
- Генетичні та хромосомні хвороби.
Важливо зазначити, що провокувати ЗПМР можуть супутні хвороби: епілепсія, ДЦП, гідроцефалія та інші.
Як розпізнати порушення?
Коли затримка психомовленнєвого розвитку спричинена вродженими факторами, вона може проявлятися в ранньому віці малюка. Розпізнати її можна за певними симптомами:
- Малюк зовсім не реагує на слова, жести батьків, не посміхається.
- Відсутність лепету.
- Замість мови використовує жести, міміку.
- Немає концентрації уваги, тобто дитина не може зосередити увагу на чомусь одному, вона дуже швидко переключається на щось інше.
- Часто змінюється настрій, при цьому малюк поводиться замкнуто, не бажаючи ні з ким контактувати.
- Провали в пам’яті, дуже швидко забуває пройдений матеріал, правила ігор.
- Маленький словниковий запас.
У разі виявлення таких симптомів необхідно якомога швидше звернутися за медичною допомогою.
Діагностика та корекція ЗПМР
Найчастіше батьки приводять дитину на консультацію до лікаря, коли їй виповнюється 7-8 років. Саме в цей період починаються проблеми з успішністю в школі. Однак звертатися до фахівців необхідно якомога раніше.
Діагностика порушення проводиться за допомогою сучасних, ефективних методів. Фахівці роблять ЕЕГ моніторинг, МРТ головного мозку. Можуть також залучатися додаткові методи: УЗД сканування судин та інше.
Після встановлення діагнозу, лікар розробляє індивідуальний план лікування, виходячи з особливостей розвитку малюка. Реабілітація має комплексний характер. Допомогу повинні надавати не тільки лікарі, а й батьки, яким потрібно оточити свого малюка любов’ю, турботою та увагою.