Фізіологія вивчає роботу життєвих процесів всього живого. Предметом вивчення фізіології є діяльність живих органів та їх зв’язки між собою, пристосування до навколишнього середовища у ході еволюційного та індивідуального розвитку тощо. Василь Данилевський є засновником ендокринології в Україні, створив новий метод приготування медичних органопрепаратів та гормональних засобів, зробив великий внесок у вивчення фізіології гіпнозу у тварин та людини, вперше звернув увагу на електрофізіологічні процеси в головному мозку та багато іншого. Далі на ikharkovchanin.
Родина, освіта та перші наукові розробки
Народився Василь Данилевський у 1852 році у центрі Харкова в багатодітній сім’ї. Батько був годинникарем, а пізніше одним з перших харківських фотографів. Яків Петрович Данилевський не хотів передавати синам свої вміння часового майстра, а зичив їм наукових досягнень, оскільки сам захоплювався хімією та мінералогією. Тому навчанню дітей приділялась особлива увага. Врешті решт, троє братів Василя Яковича здобули вищу освіту й стали лікарями.
Двоє з них, Олександр та Костянтин, так само як і Василь зробили вагомий внесок у вітчизняну та світову науку. Три його сестри не змогли здобути гідну освіту, оскільки жінкам у XIX столітті було заборонено навчатись в університетах.
Василь Данилевський розпочав свою освіту у харківській чоловічій гімназії № 2 у 1862 році. Він успішно склав іспити та вступив одразу у другий клас. Через скрутне фінансове положення родини, він провчився в ній лише два роки й був змушений переїхати до брата Олександра, який вже був професором медичної хімії та фізики у Казанському університеті. У 1868 році Василь закінчує Казанську гімназію і за успіхи у навчанні отримує золоту медаль. Він хоче опанувати медицину, як його брат, проте, до вивчення лікарських наук допускались юнаки з 17 років, а Василю було лише 16. Тому він вступає вільним слухачем на фізико-математичний факультет. До того ж хлопець вважав, що для майбутнього фізіолога дуже важливо добре розуміти фізику та математику. Наступного року, Василь Данилевський зараховується на медичний факультет, однак продовжує відвідувати лекції з механіки. Під час навчання молодий юнак виявляє зацікавленість у вивченні регуляції головним мозком системи кровообігу та дихання. Такий інтерес до роботи головного мозку буде супроводжувати його все життя.
У 1870 році, за сімейними обставинами, Василь переводиться до Харківського університету на медичний факультет і з того часу свою наукову діяльність пов’язує з рідним містом.
Протягом 1870-1874 років навчання у Харкові, Данилевський написав 5 наукових робіт. За першу роботу “Про розкладання азотистих речовин під впливом м’язової діяльності” отримує золоту медаль. На момент закінчення університету молодий вчений вже мав власну монографію “Про походження м’язової сили”. У 1877 році Василь Данилевський захищає докторську дисертацію. Успішний науковець отримує грант від університету та їде на два роки у Європу вивчати нові розробки та устрій лабораторних експериментів.
Наукові відкриття
У своїй дисертації “Дослідження по фізіології головного мозку” Василь Данилевський вперше описав біоелектричні явища в головному мозку на прикладі собак. Він виявив, що в корі головного мозку існує центр, який регулює діяльність серцево-судинної системи та довів, що електрична активність кори головного мозку пов’язана з його фізіологічною діяльністю та впливає на показник стану збудження. Ця робота заклала основи електроенцефалографії як науки.
У 1879 році Василь Данилевський сконструював апаратуру та провів експерименти щодо електричних подразнень у блукаючих і рухомих нервах та м’язах. Для цього він використав індукційний переривчастий струм і зробив висновки, що переривчасте подразнення не є джерелом фізіологічного збудження нервової системи. Натомість необхідно впливати змінним струмом за величиною та постійним за напрямом. З цього приводу було опубліковано кілька статей.
Серед інших досягнень варто відзначити винахід нового способу виготовлення спиртово-водних витяжок із залоз внутрішньої секреції придатних до тривалого зберігання. В результаті було налагоджено виробництво органопрепаратів, серед яких спермоль, церебрин, простагін та інші. Крім того, вперше на теренах України був синтезований інсулін. Згодом почали виготовляти інші гормональні препарати.
Відношення до гіпнозу та громадська діяльність
Ще під час навчання в університеті, Василь Данилевський захопився дослідженням проблеми гіпнозу, перш за все його цікавили закономірності діяльності вищих відділів мозку. Що саме впливає на гіпнотичний стан: біологічні процеси, чи психологічні? Хоча його цікавив вплив психіки людини на піддавання гіпнозу, він провів дослідження та звернув увагу, що йому піддаються тварини, серед яких: кролики, морські свинки, краби, черепахи, жаби та інші. Однак гіпнозу не піддавались коти й собаки. З цього приводу вчений виступив на з’їзді Товариства лікарів у 1981 році з доповіддю “Єдність гіпнотизму у людини й тварин”. Метою виступу було протистояти містицизму, який захопив аристократичні кола Європи й Росії та спростувати заяву французького вченого Бернгейма, про те, що гіпнозу “взагалі не існує”.
Варто відзначити, що психологія на початку XX століття ще не була виокремлена як наука, тому психіку вивчали у співвідношенні до нейрофізіології й проводили дослідження на діяльності нервової системи тварин. Сутність гіпнозу, на думку Данилевського полягала у гальмуванні “довільних рефлексів”. У 1924 році вчений опублікував роботу “Гіпнотизм”, у якій природу гіпнозу у людини пояснював паралічем” волі” та “самостійного мислення”. Симптоми гіпнозу він описав як зниження чутливості та відсутність руху, що є наслідком паралічу. При цьому причиною гіпнозу у людини є психічний примус, а у тварин фізичне насильство.
Таке пояснення у XXI столітті не вважається суто науковим, оскільки такі поняття як “воля”, “самостійне мислення” та “примус” не можна розглядати на фізіологічному рівні. Проблема гіпнозу вийшла за межі фізіології та не вирішена до сьогодні.
Викладацька та громадська діяльність
У 1880-1882-х роках Василь Данилевський обіймав посаду доцента у Харківському ветеринарному інституті, а у 1883 році – професор на кафедрі зоології фізико-математичного факультету Харківського університету. Впродовж 1896-1909-х років викладає у якості на кафедрі фізіології медичного факультету Харківського університету.
Через те, що його сестри не змогли здобути вищу освіту, Василь Данилевський був ініціатором, та доклав багато зусиль для відкриття у Харкові Жіночого медичного інституту, який очолив у 1910 році. У 1917-1920-х роках він керував кафедрою нормальної фізіології у Харківському університеті, а у 1920-1926-х роках викладав у Харківському медичному інституті.
Видатний фізіолог вів активну громадську діяльність. Василь Данилевський вважав, що прості люди повинні мати можливість отримувати знання. За його сприяння була відкрита Харківська громадська бібліотека, в якій існував “дешевий відділ” для потреб найбідніших верств населення, а на околицях Харкова в робочих районах та сільських місцевостях були засновані безплатні бібліотеки.
Василь разом з братом Олександром у 1888 році почали випускати перший вузькоспеціалізований журнал “Фізіологічний збірник”, однак через брак фінансування вийшли лише два номери. Протягом кількох років він був редактор місцевих часописів “Лікарська справа та “Вісник медицини”. Вчений писав і літературні твори, серед яких “Праця і відпочинок” та “Праця і життя”. До того ж був одним з організаторів у Харкові Українського Інституту праці у 1922 році.
Василь Данилевський є автором понад 200 наукових робіт та тритомного посібника з фізіології. До останніх днів, великий вчений працював у першій на теренах України ендокринній клініці та науково-дослідному інституті ендокринології та органотерапії у Харкові. На честь видатного науковця названий харківський Інститут проблем ендокринної патології та вулиця у рідному місті.
