Харківський аероклуб – один із найстаріших авіаційних клубів України та Східної Європи. За столітню історію існування він пройшов через кілька етапів розвитку – від підготовки перших льотчиків та парашутистів за радянських часів до сучасного центру авіаційного спорту та навчання приватних пілотів. Далі на ikharkovchanin.
Заснування і перші роки роботи
Аероклуб було створено в складі Всеукраїнського товариства авіації та повітроплавання України й Криму (ТАПУК). Відкриття відбулося 1 січня 1925 року. Вже у перші роки аероклуб став не просто гуртком для ентузіастів – тут почали надавати системну теоретичну підготовку пілотів, авіамеханіків, планеристів та парашутистів. У 1932 році відбувся перший випуск авіаційних техніків, а у 1933 році аероклуб був перейменований у Всеукраїнський аероклуб імені Павла Постишева. Харківський аероклуб активно співпрацював із профспілками, комсомольськими та партійними організаціями для залучення широких верств населення. З початку 1930-х років клуб зосередився на практичній льотній підготовці. Спочатку для польотів використовувалися планери, пізніше – легкі навчальні літаки (зокрема “У-1” та “По-2”). У 1933-му році Харківський аероклуб набув статусу республіканського авіаційного центру та перейшов до підпорядкування безпосередньо ЦК Тсоавіахіму України. В аероклубі навчалися не тільки харків’яни, а й молодь з інших міст УРСР.
Внесок у військову авіацію
З 1935 року Харківський аероклуб став центром підготовки військових пілотів. У період з 1936 до 1940 року тут пройшли навчання понад 800 льотчиків, які потім були доправлені у різні підрозділи Червоної армії. У квітні 1941 року на засадах Харківського аероклубу було створено 10 військову школу пілотів, яка готувала льотчиків для фронту. Багато випускників аероклубу брали участь у громадянській війні в Іспанії (1936-1939), у боях на території Китаю та Фінляндії, а потім – на фронтах Другої світової війни. Однією з найвідоміших випускниць аероклубу стала Валентина Степанівна Гризодубова – перша жінка, якій було надано звання Героя Радянського Союзу за досягнення в авіації. Валентина народилася та виросла у Харкові, а її батько, Степан Васильович Гризодубов був одним із засновників авіаційної освіти у місті та одним з організаторів перших авіашкіл. У 1996 році Харківському аероклубу було надано ім’я Валентини Гризодубової.
Післявоєнне відродження
Харківський аероклуб відновив діяльність у 1947 році. Спочатку він працював на майданчику у районі ХТЗ, де займалися ремонтом та обслуговуванням застарілих літаків “По-2”, які використовувалися для тренувальних польотів. У 1951 році аероклуб здобув постійну базу – аеродром у селищі Коротич, який став головним місцем для проведення навчально-тренувальних польотів та спортивних заходів клубу.
У період з 1950-х до 1970-х років Харківський аероклуб посідав важливе місце у системі ДТСААФ (Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту) СРСР. Тут навчали майбутніх військових пілотів, готували інструкторів та суддів. У Харківському аероклубі повсякчас відбувалися змагання всесоюзного та міжнародного рівня. Ці заходи допомагали льотчикам удосконалювати навички та сприяли розвитку авіаційного спорту.
Аероклуб у незалежній Україні
Після розпаду Радянського Союзу Харківський аероклуб натрапив на серйозні труднощі. Централізована підтримка припинилася, фінансування було скорочено, а парк літаків застарів та потребував оновлення. Але завдяки зусиллям та досвіду ветеранів, аероклуб не припинив свою роботу.
На початку 2000-х років у Харківському аероклубі розпочався новий етап розвитку. Було відновлено парашутні програми, оновлено літаковий парк, з’явилися такі моделі, як “L-29”, “Як-52” та “ХАЗ-30”. Аероклуб надає пілотам навчання за програмою “PPL” (Private Pilot License) з можливістю конвертації ліцензії до вимог європейських стандартів “PPL EASA” завдяки співпраці з льотною школою “Egmont Aviation”.
Практичні польоти відбуваються на аеродромі Коротич на різних типах повітряних суден: “ХАЗ-30”, “Як-52”, “Л-29” та інші. На аеродромі здійснюються парашутні стрибки як для новачків, так і для досвідчених спортсменів. Також відбуваються запуски та випробування авіамоделей.
Харківський аероклуб – один із найбільших активних аероклубів України. Аеродром у Коротичі працює з весни до осені, щодня відбуваються десятки тренувальних та ознайомчих польотів. Головним заходом клубу є щорічний фестиваль “KharkivAviaFest”, на якому збираються тисячі глядачів, пілотів, ветеранів авіації та представників сучасної оборонної промисловості.
На території аеродрому відкрито музей авіації просто неба, де зібрано понад 20 експонатів: від “УТ-2” та “Ан-2” до винищувачів “МіГ-21”, “Су-17”, “Су-27”, а також гелікоптери “Мі-1” та “Мі-2”.
За 100 років Харківський аероклуб підготував понад 50 000 фахівців: пілотів, техніків, парашутистів. Серед його випускників – десятки Героїв Радянського Союзу, чемпіони СРСР та України, льотчики цивільної авіації та ВПС, авіаконструктори й спортсмени.
Список використаних джерел інформації: