Борис Ієремійович Вєркін (8 серпня 1919 – 12 червня 1990) – видатний фізик, академік АН УРСР, засновник та перший директор Фізико-технічного інституту низьких температур (ФТІНТ) у Харкові. Його внесок у дослідження фізики низьких температур, надпровідності та кріогенної техніки справив значний вплив на розвиток науки та техніки як у СРСР, так і за його межами. Далі на ikharkovchanin.
Ранні роки та освіта
Борис Ієремійович Вєркін народився 8 серпня 1919 року у Харкові у родині педагогів. Його батько, Ієремій Степанович Вєркін (1890-1952), був викладачем фізики та працював у Наркомосі УРСР, а мати, Марія Костянтинівна Вєркіна (уроджена Пряникова), була вчителем географії.
У 1935 році, у віці 15 років, за спеціальним дозволом від Міністерства освіти СРСР Борис Вєркін вступив на фізико-математичний факультет Харківського державного університету. Курс фізики у нього читав видатний Лев Давидович Ландау. Після закінчення університету Вєркін працював у заводській лабораторії, а потім вступив до аспірантури у лабораторію фізики низьких температур Українського фізико-технічного інституту (УФТІ).
З початком Другої світової війни Вєркін пішов на фронт. До наукової роботи він повернувся у 1946 році в тому самому інституті. У 1951 році Борис Ієремійович захистив кандидатську дисертацію, а у 1958 році – докторську.
Наукова діяльність
Борис Ієремійович Вєркін присвятив свою наукову діяльність дослідженню фізики низьких температур. Він зробив значний внесок у дослідження електронних властивостей металів, надпровідності, кріогенної техніки та біофізики.
Дослідження у галузі магнітних осциляцій
Одним із ключових напрямів роботи Вєркіна було вивчення осциляцій магнітної сприйнятливості металів за низьких температур, відомих як ефект де Гааза – ван Альфена. Спільно з колегами Борис Вєркін провів серію досліджень квантових осциляцій магнітної сприйнятливості у різних металах за низьких температур та у сильних магнітних полях. Ці експерименти дали змогу безпосередньо визначити геометрію поверхні Фермі та характеристики електронної густини станів у металах, таких як берилій, алюміній та мідь. Результати досліджень стали засадами для кількісних описів електронної структури металів та підтвердили передбачення теорії фермі-рідини.
Розроблення методів спектроскопії
У період із 1967 до 1975 року Борис Вєркін розробив метод тунельної спектроскопії, який надав змогу вивчати енергетичні спектри електронів у надпровідниках та інших матеріалах. Також він запропонував метод польової мас-спектроскопії для дослідження міжмолекулярних взаємодій макромолекул, зокрема біологічних молекул.
Дослідження у галузі біофізики
Борис Ієремійович Вєркін зробив значний внесок у вивчення структури нуклеїнових кислот, особливо у галузі кристалізації молекул транспортної РНК (тРНК) та фрагментів ДНК. У
1971 році у Харкові було опубліковано препринт “Кристалізація тРНК”, який був підготовлений колективом авторів: Б. І. Веркін, В. М. Васильченко і Г. Х. Мацука. У цьому дослідженні було викладено процес кристалізації сумарної тРНК тваринного походження. Робота була виконана спільно Фізико-технічним інститутом низьких температур та Інститутом біохімії АН УРСР.
У 1970 році було опубліковано роботу “Кристалізація фрагментів ДНК”, авторами якої є В. М. Васильченко, Б. І. Веркін та В. Д. Осика. У цій роботі був повністю викладений процес отримання кристалів фрагментів ДНК, що дало змогу детальніше вивчити їхню структуру та властивості.
Внесок у кріогенну техніку та матеріалознавство
Борис Вєркін зробив значний внесок у розвиток кріогенної техніки та матеріалознавства, під його керівництвом відбувалися дослідження у галузі низькотемпературного магнетизму, надпровідності та міцності матеріалів за низьких температур. У 1960 році з ініціативи Бориса Ієремійовича був заснований Фізико-технічний інститут низьких температур АН УРСР, який він очолював до 1988 року. Інститут став провідним центром досліджень у галузі фізики низьких температур, кріогенної техніки та матеріалознавства.
У 1972 році з ініціативи Бориса Вєркіна та члена-кореспондента НАН України М. С. Пушкаря було створено Інститут проблем кріобіології та кріомедицини НАН України. Його було засновано на засадах двох лабораторій: однієї з Фізико-технічного інституту низьких температур АН УРСР та проблемної науково-дослідної лабораторії низькотемпературного консервування кісткового мозку та крові Харківського інституту удосконалення лікарів. М. С. Пушкар став першим директором інституту та очолював його до 1983 року.
Також протягом 30 років Борис Вєркін викладав фізику у Харківському державному університеті та Політехнічному інституті.
Нагороди та визнання
За свої наукові та організаційні заслуги Борису Ієремійовичу було надано численні нагороди: орден Леніна, орден Вітчизняної війни I ступеня, орден Жовтневої Революції, орден Трудового Червоного Прапора, орден “Знак Пошани”, а також Державна премія СРСР (1978) та УРСР (1973).
На його честь було названо Фізико-технічний інститут низьких температур, вулицю у Харкові та астероїд (18287) Вєркін.
Список використаних джерел інформації: