Служба швидкої медичної допомоги – один із найважливіших елементів системи охорони здоров’я, що забезпечує екстрене реагування у критичних ситуаціях. Харків як великий науковий та культурний центр став одним із перших міст у Російській імперії, де було створено професійно організовану службу швидкої допомоги. Далі на ikharkovchanin.
Передумови та історія створення служби
На початку XX століття Харків як одне з найбільших міст Російської імперії зіткнувся з гострою потребою в організованій системі екстреної медичної допомоги. Ініціативи, що існували на той момент, наприклад, “Гурток нічних чергувань”, що діяв з 1895 року, не могли забезпечити необхідний рівень оперативності та доступності медичної допомоги для населення міста, яке зростало. У 1909 році Іван Миколайович Оболенський – заслужений професор Харківського університету та завідувач кафедри шпитальної терапії – запропонував створити у місті громадську організацію “Товариство швидкої медичної допомоги”. Метою товариства було надання безоплатної медичної допомоги в екстрених випадках усім громадянам, незалежно від їхнього походження. Оболенський зміг залучити до цієї ініціативи багатьох багатих та впливових харків’ян. Вже 1 травня 1909 року відбулися перші збори ініціативної групи, на яких було ухвалено рішення про створення Комітету швидкої медичної допомоги при Харківському місцевому управлінні Червоного Хреста. Вже 3 травня був отриманий офіційний дозвіл від харківського губернатора, а 4 травня комітет був офіційно сформований. 16 листопада було затверджено статут Товариства швидкої медичної допомоги, і вже за два тижні було обрано правління “Товариства швидкої медичної допомоги”. До його складу увійшли 18 осіб, серед яких, окрім Оболенського, були відомі харків’яни: офтальмолог Л. Л. Гіршман, купець С. Я. Утін, вчений-гістолог М. К. Кульчицький, редактор-видавець О. А. Йозефович та інші. Згідно зі статутом, товариство взяло на себе зобов’язання надавати безоплатну медичну допомогу постраждалим у разі нещасних випадків, що сталися на вулицях міста, у громадських місцях, на фабриках та заводах. Фінансування товариства швидкої медичної допомоги відбувалося коштом добровільних пожертвувань городян. На першому засіданні було зібрано 12 550 карбованців, значну частину з яких внесли сам Оболенський та його дружина Дар’я Діївна. Вони також передали у використання станції швидкої допомоги карету з повним оснащенням, а також замовили у Відні ще кілька карет для транспортування пацієнтів. Міська влада пообіцяла щорічну підтримку у розмірі 5 000-7 000 карбованців.
Перший виїзд та початок роботи
Урочисте відкриття Харківської станції швидкої медичної допомоги відбулося 25 квітня 1910 року. Церемонія відкриття відбувалася в Успенському соборі Харкова за участю губернської та міської влади. Спочатку відслужили молебень, після чого присутні оглянули карети швидкої допомоги. Передбачалося, що станція почне роботу о 16:00, але вже о 12:53 надійшов перший виклик: жінці стало зле під час відвідування костелу на вулиці Гоголя. Карета №2 з лікарем І. С. Косяченком виїхала на виклик та повернулася на станцію о 13:37.
Цей виїзд був зафіксований у “Головній книзі для записування випадків подачі допомоги”, яка зберігається в Музеї швидкої медичної допомоги. З цього моменту служба швидкої допомоги у Харкові розпочала свою безперервну роботу.
Розвиток служби в перші роки
Станція була розташована у будівлі при Олександрівській лікарні. Для її потреб міською владою було надано флігель та стайню, а також встановлено телефонний зв’язок. Старшим лікарем станції був призначений М. О. Молохов, який за чотири місяці підготував усе необхідне для початку роботи: придбав та оснастив карету, закупив коней, підібрав персонал та підготував усю документацію. Пізніше, завдяки зусиллям Оболенського, було побудовано окрему будівлю швидкої допомоги на Конторській вулиці. Після Жовтневої революції будівля була передана у розпорядження Олександрівської міської лікарні, де розташувалася станція швидкої допомоги. У перші роки служба мала дві карети швидкої медичної допомоги, кожна з яких запрягалася парою коней. Станція швидкої допомоги працювала цілодобово. У 1912 році було здійснено 2049 виїздів лікарів, що становило в середньому 5-6 виїздів на добу. Згідно з доповіддю голови “Товариства швидкої медичної допомоги м. Харкова” І. Н. Оболенського, яка була опублікована у 1912 році, карета швидкої допомоги виїжджала на виклики у денний час протягом 17 секунд, а вночі – від 2,5 до 3 хвилин. Така оперативність досягалася завдяки суворій дисципліні, чіткій координації дій персоналу та технічній оснащеності станції. На станції були передбачені спеціальні приміщення для чергових лікарів, стайні для коней та обладнані карети, що давало змогу мінімізувати час підготовки до виїзду. У 1914 році, після початку Першої світової війни, у будівлі станції було відкрито лазарет на 40 ліжок для поранених солдатів та 2 ліжка для офіцерів. Також було організовано курси підготовки сестер милосердя та збір пожертв для інвалідів війни.
Розвиток служби в радянський період (1917-1991)
Після Жовтневої революції 1917 року та встановлення радянської влади у Харкові служба швидкої медичної допомоги була націоналізована та включена до системи державної охорони здоров’я. У 1920-х роках почалася механізація служби: кінні екіпажі поступово замінювалися автомобілями, що значно підвищило оперативність виїздів.
У 1930-х роках було створено спеціалізовані бригади швидкої допомоги: кардіологічні, неврологічні та педіатричні, що дало змогу надавати більш кваліфіковану допомогу пацієнтам із різними захворюваннями. У цей період також почалося впровадження радіозв’язку для координації дій бригад. У 1980 році у Харківському інституті удосконалення лікарів було відкрито першу в Україні кафедру швидкої та невідкладної медичної допомоги для підвищення кваліфікації медичного персоналу.
Перехідний період та реформи (1991-2010)
Після здобуття Україною незалежності система охорони здоров’я натрапила на фінансові та організаційні труднощі. Недостатнє фінансування призвело до зносу автопарку, нестачі медикаментів та обладнання. У 2012 році у межах реформи екстреної медичної допомоги у Харківській області було створено Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, що дало змогу централізувати управління службою та поліпшити координацію дій бригад.
До 2013 року середній час прибуття на виклик бригад швидкої допомоги у Харкові становив 8,5 хвилин, що відповідало встановленим нормативам.
Робота служби швидкої допомоги у 2010-2025 роках
Служба швидкої медичної допомоги у Харкові продовжує розвиватися, попри всі складнощі, що пов’язані з військовими діями та економічними труднощами.
З 2025 року у складі бригад швидкої допомоги замість санітарів працюють парамедики та медичні техніки, а водії проходять спеціальне навчання для надання першої медичної допомоги. Служба активно впроваджує сучасні технології, зокрема GPS-навігацію та електронні системи управління викликами, що дає змогу оптимізувати маршрути та скоротити час прибуття бригад до пацієнтів. Попри все, Харківська служба швидкої медичної допомоги так само забезпечує кваліфіковану екстрену медичну допомогу населенню міста та області.
Список використаних джерел інформації: