19 Березня 2024

Астроном із Харкова

Related

Перегони як унікальний вид спорту: що слід знати про нього?

Серед поціновувачів адреналіну, швидкості та неймовірних вражень перегони є...

ФК Баварія та adidas наближають до перемоги кожного!

У самому серці баварської пристрасті до футболу існує улюблений...

Виготовлення шевронів для українських угорців у лавах ЗСУ

Вкрай важливо підтримувати наших захисників. Саме тому, виготовлення шевронів...

Share

Людство завжди хотіло приборкати все, що для нього закрите. Морське дно, надра землі, робота людського мозку і, звичайно ж, космос. Люди давнини дивилися на зірки і лише припускали, що за кордоном їхньої свідомості. Не всі секрети космосу відомі і тому навіть у XXI столітті народжуються люди, які мріють про вивчення космосу. Але в статті піде мова про людину минулого, яка змогла розгадати безліч загадок космосу, людину, яка стала засновником Харківської школи планетології, радянського астронома, академіка АН УРСР, Героя Соціалістичної праці та дуже відомої людини Миколи Павловича Барабашова. Далі на ikharkovchanin.

Ранні роки астронома

Народився Микола Павлович Барабашов 30 березня 1894 року у Харкові. Його батько був одним із найвідоміших міських лікарів і завідував офтальмологічною клінікою, а мати була випускницею Харківської консерваторії, яка віддала все своє життя на виховання дітей. Ще в дитинстві Микола Барабашов виявив величезний інтерес до такої науки, як астрономія. Вже в п’ятнадцять років Барабашов опублікував свої спостереження за сонячними плямами, Марса і Венери у французькому журналі “Астрономія” і в “Известиях Російського товариства любителів світознавства”.  У 1912 році Барабашов закінчив гімназію із срібною медаллю і приймає рішення вступити на фізико-математичний факультет Юр’ївського університету. Провчився він там недовго, адже захворів на туберкульоз, а тому навчання треба було перервати. Барабашов поїхав на лікування до Італії, де йому успішно вдалося виправити своє здоров’я. Після лікування Микола повертається до свого рідного міста для продовження навчання на фізико-математичному факультеті, але вже Харківського університету.

Закінчивши свій університет, Барабашов залишається при астрономічній обсерваторії. На жаль, для самого Барабашова влаштуватися з ходу на інженерно-наукову посаду у нього не вийшло. Лише 1922 року його зарахували до штату співробітників уже як астронома-спостерігача. Саме з цього моменту розпочинаються його наукові дослідження та педагогічна діяльність.

Наступне життя

В 1933 Барабашова підвищили до завідувача кафедри астрономії, а в 1936 він отримав вчений ступінь доктора фізико-математичних наук.

За часів Другої світової війни велику частину еліти України було евакуйовано до Кзил-Орди. Тому на базі Харківського та Київського університетів формується Об’єднаний Український університет. У цьому університеті Барабашов очолював кафедру астрономії та теоретичної механіки. Після деокупації Харкова 1943 року Барабашова призначають ректором Харківського університету, але за станом здоров’я 1945 року він залишає цю посаду.

Барабашов розумів, що є необхідність у вдосконаленні спостережних інструментів, ще в довоєнний час, тому що він неодноразово говорив про будівництво заміської спостережної бази. Її почали споруджувати в довоєнний період, але, звичайно ж, коли почалася Друга світова війна, будівництво було перервано. Завдяки зусиллям Бабрабашова, все ж таки спостережну базу побудували в 1960 році. Вона мала назву Чугуївська наглядова база.

Все життя астроном вів активну громадську та педагогічну діяльність. Він завжди хотів доносити наукові досягнення до широкого загалу і намагався завжди підвищувати інтерес до астрономії звичайної молоді. В 1957 році з його допомогою також відкрили Харківський планетарій. Понад 15 років вчений очолював Комісію з фізики планет Астрономічної ради АН СРСР.

Указом президії Верховної Ради СРСР від 13 березня 1969 року за великі заслуги у розвитку радянської науки Барабашову Миколі Павловичу надали звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі “Серп і Молот”. На жаль, 29 квітня 1971 року Миколи Барабашова не стало. Він помер у Харкові у будинку на Пушкінській над кінотеатром імені Жданова.

Наукова діяльність

Ще до того, як Барабашов отримав високу посаду, він під керівництвом В.Г.Фесенкова в рамках своєї дипломної роботи займався визначенням відбивної здатності Землі. На той час Барабашова від епохи космонавтів відокремлювало 50 років. Саме тому прямі виміри було неможливо. Тому досліджувати земне альбедо можна було лише непрямим шляхом, саме з інтенсивності попелястого світла Місяця, тобто випромінювання, яке відбивається від Землі у бік Земного супутника. У цьому дослідженні було отримано кількісні дані, які підтверджували давно відому особливість відображення місячної поверхні.

У коло научних інтересів Барабашова входили дослідження Сонця, змінних та нових зірок, спостереження за метеоритами та кометами, а також, як вже було сказано вище, вивчення Місяця та планет. Але згодом він все ж таки сконцентрував свою увагу на планетології. На вибір тематики наукових досліджень певною мірою вплинув загальний стан світової астрономії в цілому та радянської астрономії зокрема, першої половини XX століття.

З 1920 року завдяки 270 міліметрового рефлектора Барабашов проводив безліч візуальних спостережень за Марсом у різних діапазонах спектра. Завдяки цим спостереженням астроному вдалося створити карту поверхні планети. З початку 1930-х в обсерваторії почали використовувати фотометричні дослідження. Саме завдяки цьому методу Микола Барабашов зміг ще більше просунутися у дослідженні Марса. У 1933 і 1939 роках учений проводив дуже велику фотографічну фотометрію поверхні Марса в різних світлофільтрах. Ця фотометрія дозволила визначити його оптичні характеристики. У 1932 році Барабашову вдалося встановити, що відбиває світло від поверхні Венери має “квазідзеркальний” характер. Також астроном досліджував надхмарну атмосферу Юпітера, а це дозволило йому зробити висновки про те, що сама атмосфера невелика, а її темні та білі смужки насправді розташовуються на одній висоті.

Оскільки Микола Павлович Барабашов був керівником астрономічної обсерваторії, він завжди приділяв свій час іншим науковим напрямкам. Саме завдяки йому у 1935 році Н.Г.Пономарьов зібрав перший у всьому СРСР спектрогеліограф, який зіграв просто величезну роль так званій “Космічній гонці”.

На початку 1950-х Микола Барабашов разом зі своїм учнем І.К,Коваль, знову почав вивчення Марса. На цей раз він займався дослідженням світлофільтрів. Завдяки таким дослідженням вчені змогли сміливо заявити, що марсіанські моря є “зеленішими”, ніж їхні материки. Також вчені змогли підтвердити, що поширення хвилі потемніння поверхнею Марса, починаються щовесни. Згодом ці результати пояснювалися сезонними атмосферними явищами, зокрема відзначали виникнення глобальних пилових бур.

Пам’ять про Барабашов

  • У Харкові одну з вулиць назвали ім’ям Барабашова
  • Національна академія наук України заснувала премію імені Миколи Павловича Барабашова за заслуги в галузі планет, галактики та фізики планет
  • Ім’ям Барабашова названі мала планета 2883 та кратер на Марсі
  • У Харкові є станція метрополітену, названа на честь Барабашова. Вона так і називалася раніше станція Барабашова. У 2003 році місцева влада прийняла рішення підкреслити, що ця людина була досить відомою людиною і великим вченим, а тому станцію метро перейменували на станцію “Академіка Барабашова”. До речі, через станцію метро ринок, який знаходиться тут, назвали також на честь астронома, а саме Барабашівський ринок. Цей ринок є одним із найбільших ринків речових ринків у світі.
.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.