19 Березня 2024

Харків за часів Першої світової війни

Related

Перегони як унікальний вид спорту: що слід знати про нього?

Серед поціновувачів адреналіну, швидкості та неймовірних вражень перегони є...

ФК Баварія та adidas наближають до перемоги кожного!

У самому серці баварської пристрасті до футболу існує улюблений...

Виготовлення шевронів для українських угорців у лавах ЗСУ

Вкрай важливо підтримувати наших захисників. Саме тому, виготовлення шевронів...

Share

Друга світова війна залишила великий відбиток у світовій історії і навіть у XXI столітті всі згадують про цю жахливу подію. Але чомусь, коли справа стосується Першої світової, то багато хто майже нічого не може сказати. Ясна річ, що вона була раніше і втрати в ній менші ніж у часи Другої світової війни, але не обговорити її буде великою помилкою. І так, що було з Харковом за часів Першої світової війни? Далі на ikharkovchanin.

Перші дні війни

Технічно Харків вступив у війну 1 серпня 1914 року, коли Німеччина оголосила війну всієї Російської імперії до складу якої входило місто Харків. Звичайно ж у ті часи німці навіть близько не наблизилися до Харкова, але підтримати бойовий дух солдатів з Харкова було необхідно, тому в місті проводилися різні патріотичні заходи. Також у перший день початку війни у місті збирається екстрене засідання міської думи. Міська дума підійшла до питання війни відповідно до міського укладу, а саме ділового та торгового. Абсолютно всі розуміли, що війна-це дуже не дешеве заняття. З міської скарбниці виділяється близько 300 тисяч рублів, що на ті часи просто величезна сума, для забезпечення мобілізованих усім необхідним та 100 тисяч на надання медичної допомоги пораненим солдатам, які прибували щодня до міста.

Як уже було сказано вище харків’ян закликали на службу в різні військові частини. До того ж закликали людей тисячами. Але окрім цих призовників у Харкові також ще 1914 році почав формуватися місцевий полк, який носив назву 449 Харківський. Полк носив прапор, який мав ще Харківське ополчення періоду Кримських війн. Дані прапора до 1914 року перебували в Успенському соборі, але з такої важливої нагоди їх вирішили передати ополченцям. Це ополчення, щойно воно сформувалося, було відправлено на австрійський фронт до Галичини, де спочатку всі солдати несли виключно гарнізонну службу. У бойові дії цей полк потрапив лише травні 1916 року. 449 Харківський полк взяв участь у Брусилівському прориві. Це була одна з найуспішніших операцій Російської імперії під час першої світової. На цьому досягнення цього полку не закінчилися. У вересні того ж таки 1916 року полк вів просто жахливі кровопролитні бої проти австрійців за висоту Лисоня і зазнав просто колосальних втрат. Більше половини особового складу було або вбито, або поранено. Але незважаючи на такі втрати, харків’яни вистояли і взяли в полон близько 400 солдатів ворога.

Бранці та біженці у Харкові

Оскільки місто було далеко від лінії фронту, сюди звозилися бранці, бо банально втекти вони б не змогли. Серед цих бранців була величезна кількість чехів, які входили до складу австрійських військ. Справа в тому, що Чехія на той момент була у складі Австро-Угорщини, а самих солдатів з тих земель забирали просто у величезних кількостях.

Просто утримувати чехів у Харкові ніхто не збирався. Тому їм пропонувалася підписка про лояльність, після чого чехам дозволялося працювати на харківських підприємствах, або ж у місцевих землевласників.

Що з приводу біженців? У будь-яку війну люди намагаються сховатися якнайдалі від загрози. Безумовно, ця війна не стала винятком. Тому наплив біженців став величезною проблемою для Харкова. Для того, щоб облаштувати біженців, створювалися спеціальні збірні пункти. Місцевій владі через таку проблему збудували поряд із Балашівським вокзалом бараки для біженців. Це був один із найбільших пунктів прийому біженців на той час. Другим великим пунктом для таких потреб обладнали у театрі Муссурі на вулиці Благовіщенській неподалік Південного вокзалу.

Переважно до Харкова з’їжджалися біженці з Галичини, країн Прибалтики та Туреччини, яка проводила дуже агресивну політику щодо знищення всього вірменського населення країни.

Проблеми та кмітливі місцеві жителі

Першою і найголовнішою причиною для військових стала, звичайно ж, необхідність у бинтах. На допомогу їм прийшов дуже заповзятливий дантист, які, бажаючи допомогти солдатам, завів у своїй приймальні дуже простий порядок. Він пропонував усім бажаючим, які очікували в нього прийому, зайнятися приготуванням корпію з полотна. Корпій-це розтерблена ганчір’я, нащипані з лляної тканини нитки, які в ті далекі часи використовувалися як перев’язувальний матеріал. Дантист повісив у себе просте оголошення на двері, про те, що він просить щипати корпій для поранених. Багатьом людям, які відвідали даного дантиста, настільки сподобалася ця ідея, що на наступні до нього прийоми вони приносили своє власне полотно.

Другою у списку важливих проблем була турбота про сім’ї фронтовиків. І в цьому випадку ініціатива небайдужих теж була не зайвою. Для всіх дітей харківських фронтовиків у місті вирішили відкрити додаткові групи у яслах-притулках. У таких закладах іноді навіть відкривалися спеціальні пункти видачі їжі, де діти фронтовиків могли отримати безкоштовне гаряче харчування. Місцеві ж газети в цей момент рясніли оголошеннями від приватних осіб про те, що вони готові годувати обідами одного або навіть кількох дітей фронтовиків. Найчастіше це були навіть не багатії, а цілком собі середньостатистичні сім’ї. Вони не мали багато чого, але чим могли допомогти, тим і допомагали.

Окупація Харкова

У лютому 1917 року Російська імперія припинила своє існування, навіть не доживши до закінчення війни. Через такі стрімкі зміни, фронт просто почав розвалюватися. Солдати десятками тисяч тікали зі своїх позицій, не бажаючи боротися. Частини масово займалися розправами своїх офіцерів. У березні 1918 року радянський уряд, який ставив собі за мету як головне завдання закінчення війни, уклав зі своїми суперниками сепаратний мир. Брестський мир, а саме таку назву мав цей договір, свідчив, що Прибалтика та території сучасних Білорусії та України окупувалися німецькими та австро-угорськими військами.

7 квітня 1918 року німці вступили до Харкова. Німецькі підрозділи входили до міста Катеринославською вулицею, або як сьогодні вона називається Полтавський шлях. То була перша німецька окупація міста. Німці не вбивали мирний народ і не розправлялися над місцевими жителями, банально тому, що їхня мета не була включення до складу країни міста. Їхньою метою був лише контроль за заворушеннями, поки вони не знайдуть відповідного кандидата для управління новоутвореною країною.

Наприкінці квітня німецьке командування ліквідує у Києві режим Центральної ради та приводить до влади царського генерала Скоропадського Павла Петровича, який походив із дворян Полтавської губернії. Він прийняв титул гетьмана всієї України 29 квітня 1918 року. Влада Скоропадського поширилася і на Харків, завдяки чому німці поспішно покинули місто, адже їхня війна ще не була закінчена.

Так велике місто Харків пережило Першу світову війну. Людям звичайно ж було складно, незважаючи на те, що театр військових дій розгортався за сотні кілометрів від нього. Харків’яни виживали як могли, але навіть у такі скрутні часи вони не забували про фронтовиків та їхні родини. І хоч будівлі міста не були зачеплені, але серця та душі простих людей були розірвані на тисячі дрібних деталей, адже деякі Харків’яни так і не побачили більше свого рідного дому та своїх родин.

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.