У Харкові народжується та живе величезна кількість відомих та талановитих людей. Музиканти, актори, сценаристи, художники та спортсмени. Люди, які наполегливо трудилися, щоби прославити себе не лише на все місто Харків, а й на всю Україну, а може навіть на весь світ. Харків усіляко сприяє вихованню таких особистостей, тож не дивно, що Валерій Володимирович Гончаров є корінним харків’янином. Про цю велику особистість і йтиметься далі у статті на ikharkovchanin.
Ранні роки життя Валерія Гончарова
Як уже було сказано раніше, Валерій родом з Харкова. Народився він у звичайнісінькій комунальній квартирі, яка до того ж була розрахована на дві родини в старому п’ятиповерховому будинку. Народився Гончаров 19 вересня 1977 року і він був не першою дитиною в сім’ї, мав також двох старших братів. Батьки хлопця розлучилися, коли хлопчику було лише десять років.
Валерій ходив у звичайнісінький садок, а цей час спортсмен завжди згадує з усмішкою на обличчі. Як згадує сам Гончаров, вони з другом мали різного роду дитячі витівки, наприклад могли знайти сигарети і курити на дитячому майданчику. Хоча спортсмен також наголошує на тому, що особливих проблем батькам він намагався ніколи не доставляв, а намагався з дитинства бути більш відповідальним, ніж його однолітки.
Спортивною гімнастикою хлопець почав займатися із шести років, коли він ще був у дитячому садку. А коли хлопець вирушив до школи, то як він сам каже він став зовсім самостійним, таким собі “маленьким дорослим”. Він самостійно прокидався перед школою, коли на вулиці ще було досить темно, йшов з дому на найближчу зупинку, їхав громадським транспортом на перше тренування, а вже після нього йшов до школи. Після школи Валерій знову біг на тренування і був уже там аж до вечора. Приходячи додому годині о восьмій вечора хлопець просто валився з ніг, але на цьому його день не закінчувався. Він мав ще підготуватися до завтрашнього дня в школі. Абсолютно щоранку ці дії повторювалися. Саме завдяки такій постійній праці Валерій Гончаров і став найкращим українським гімнастом. До речі, основи своєї спортивної майстерності спортсмен отримав у динамівській школі.
Професійна кар’єра Гончарова
І так дебют спортсмена був 2000 року. Він з’явився на літніх Олімпійських іграх у Сіднеї. Кваліфікацію українська збірна закінчила на 3 місці, а вже в самому фіналі команда України, до якої і входив Валерій Гончаров, змогла випередити багато інших команд і взяти срібну медаль. Цього року українська збірна не змогла забрати перше місце у збірної Китаю.
Гончаров не зупинився на цьому і вже за 4 роки знову з’явився на Олімпійських іграх в Афінах. Валерій виступав тут у кваліфікаціях на трьох видах, відібрався у фінали на брусах та перекладину. У фіналі на брусах Гончаров показав просто феноменальний результат. Він зміг без жодної помилки виконати всі складні елементи своєї програми і отримав за це дуже високий бал, а саме 9,787. Завдяки цьому Гончаров зміг стати олімпійським чемпіоном. На жаль фінал з перекладиною був не такий гарний у спортсмена. Була допущена помилка на так званій “коронній” зв’язці спортсмена, а саме Гончаров зірвався з перекладини на перельоті “Кольмана” і через цю начебто незначну, але все ж таки помилки, спортсмен посів аж 8 місце. Командні змагання того року для Української команди також не мали такого фурору, як у Сіднеї. Команда показала в рази найгірший результат та посіла 7 місце.
Окрім таких світових змагань, Валерій, звичайно, брав участь і в різних українських змаганнях. Там він неодноразово займав величезну кількість призових місць і неодноразово ставав чемпіоном України.
Спробувати свої сили на світовій арені знову Валерій Гончаров вирішив і на Олімпійських іграх 2008 року, які проходили в Пекіні. Чоловік вирішив зосередитися на своїх “коронних” вправах на брусах та перекладині. На жаль цього року кваліфікація для Гончарова є дуже невдалою. На перекладині він зміг зайняти лише 62 місце, а на брусах, все ж таки трохи краще, а саме 11 місце. Але Валерію не вистачило балів, хоч і всього лише 0,05, щоб потрапити у фінал.
Завдяки своїм численним перемогам Гончарова визнано заслуженим майстром спорту України. Але після стількох років постійної праці Валерій пішов зі спорту. “Біола – Ігри чемпіонів” – дитячо-спортивний напрямок, який тепер підтримує Валерій. Незважаючи на свій відхід зі спорту Гончаров постійно пропагує здоровий спосіб життя, реалізовує кілька нових спортивних напрямків і, як він казав сам, він досі відданий спортивній гімнастиці.
Характер Валерія Гончарова
Батьків спортсмена вже немає в живих. Найближчою людиною для себе спортсмен вважає маму, яка його виховувала після розлучення. Через багато років він зізнається, що дуже шкодує, що у нього не було можливості проводити з нею трохи більше часу. Все через постійні збори, конкурси та роз’їзди.
Чоловік має цілих дві вищі освіти. Він закінчував інститут фізкультури і, крім того, що для багатьох може здатися дивним чи, як мінімум, незрозумілим, Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого. Його рідні та близькі характеризують чоловіка як скромну, врівноважену та дуже інтелігентну людину. Все життя він підтримував активну життєву позицію і саме тому в нього виходить добиватися поставлених цілей. Це стосується будь-якої сфери його життя, а не тільки спорту.
Ця людина присвятила гімнастиці величезну кількість років свого життя, а саме двадцять сім років. Сам він каже, що саме гімнастика, ні на секунду не жаліє, що зробив такий вибір, адже цей спорт вплинув на становлення його характеру.
Мало хто знає, але якийсь час спортсмен виступав у цирку “Дюсалей” і виступав там цілий рік. Йому часто ставили питання, а чи хотів Гончаров залишитись десь в Америці чи Канаді. На це запитання спортсмен відповів чесно, що такі думки у нього безумовно були. Але невдовзі спортсмен зрозумів, що є деякі чинники, що тримають його в Україні. Такими факторами для Гончарова є його друзі, рідні та душевні стосунки один до одного у його рідній країні. Пробувши за кордоном близько року, він зрозумів, що назавжди він виїхати зі своєї рідної країни, просто не зможе.
Особисте життя
Ще 2004 року Гончаров одружився з Іриною Яроцькою. Спочатку як і у будь-якої пари були залицяння, той період, коли Гончаров робив для дівчини невеликі подарунки, дарував квіти. У пари просто чудові стосунки. За словами самої Ірини, Валерій вміє правильно ставитися до жінки. Все завдяки знову ж таки матері, адже з дитинства, коли Валерій ще був хлопчиком, бачив як його рідна мати ставиться до дружин старших братів, а також які стосунки були у їхній родині. Все побачене тоді він інтерпретує у свою сім’ю. 2009 року у Гончарова народився син, якому дали ім’я Марк.
Сім’я часто гостює у батьків дівчини, які мешкають у Києві. Сам гімнаст розповідає, що теща постійно зустрічає їх величезною кількістю смачних страв. Але найсмачніша страва для Валерія – це борщ. Він завжди жартома каже, що життя без борщу і не життя зовсім.
Спортсмен не може уявити себе старим чи на пенсії. Він завжди хоче бути молодим і найголовніше здоровим. Триматися на плаву, а також рухатися вперед, будь-яку людину та його в тому числі змушує залученість до якогось процесу.
