19 Березня 2024

Поет з Харкова, який здобув популярність в усьому світі

Related

Перегони як унікальний вид спорту: що слід знати про нього?

Серед поціновувачів адреналіну, швидкості та неймовірних вражень перегони є...

ФК Баварія та adidas наближають до перемоги кожного!

У самому серці баварської пристрасті до футболу існує улюблений...

Виготовлення шевронів для українських угорців у лавах ЗСУ

Вкрай важливо підтримувати наших захисників. Саме тому, виготовлення шевронів...

Share

Багато талановитих письменників за своє життя побували в Харкові. Когось це місто надихало, а хтось навпаки ненавидів усім своїм нутром це місто і мріяв з нього швидше виїхати. Але була людина, яка вважала це місто просто алмазом усієї України, оскільки прожила вона в ньому все своє свідоме життя. Сьогодні мова піде про талановитого поета, людину, яка створила українську прозу, та й просто прекрасного чоловіка Григорія Федоровича Квітка-Основ’яненка. Яке в нього було життя? І який внесок він зробив у розвиток української літератури? Далі на ikharkovchanin.

Біографія Григорія Квітки-Основ’яненка

Народився Григорій 18 листопада 1778 року в селі Основа, що на сьогоднішній день входить до кордонів міста Харкова, у родині колезького радника Квітки Федора Івановича та Квітки Марії Василівни. Григорій був другою дитиною в сім’ї, раніше за нього народився в 1774 році його брат Андрій. До речі, двоюрідною сестрою Григорія була досить відома співачка Любов Кричевська.

Григорій навчався вдома, а після закінчення такого навчання пішов на військову службу. Там він числився не довго, в 1793 він був вахмістром, а в 1796 отримав чин ротмістра. Молодий чоловік був дуже релігійно налаштованим і тому на 23 році життя вступив до Курязької монастирської школи. Провчився він тут 4 роки і після того, як пішов з неї, вів напівчернече життя. Так би можливо ніхто і не знав про Григорія Квітка-Основ’яненка, якби він не захопився громадською діяльністю та театром.

У 1812 році відкривається Харківський постійний театр і Григорій Квітка-Основ’яненко вирішує спробувати свої сили як актор, драматург, а згодом і історик даного театру. Цього ж року з ініціативи Григорія виникло благодійне товариство, а потім і заснував всестановий жіночий навчальний заклад, який незабаром було перетворено на Інститут шляхетних дівчат. Звичайно ж на цю установу він жертвував свої кошти і, звичайно ж, власні сили. 1817 році Квітку-Основ’яненка обрали ватажком дворянства Харківського повіту.

У 1816 році вийшов перший харківський журнал під назвою “Український вісник”, який знаходився під редакцією Філомафітського, Гонорського і звичайно ж Григорія Квітки-Основ’яненка. Саме в цей час Квітка вирішує поміщати свої невеликі вірші та оповідання у “Вісник Європи” та “Український вісник”. Звичайно, оскільки Григорій тільки починав свій шлях, дана творчість була не дуже популярною і не мала якогось цікавого стилю, через що згодом дані твори не перевидавались.

У 1827 році Квітка-Основ’яненко пише свою першу комедію під назвою “Приїжджий зі столиці, або Суматоха в повітовому місті”, яка стала попередником багатьом відомого гоголівського “Ревізора”. Дозвіл на її публікацію правда було отримано лише в 1828 році, після чого рукопис був надісланий до Петербурга і він на жаль так і не був поставлений. Проблема була в тому, що її дуже довго розглядали і продумували чи зможе вона показати себе на сцені, а в 1836 після прем’єри п’єси Гоголя директор московського театру М.М.Загоскін відмовився від постановки комедії Квітки-Основ’яненка на сцені, пояснивши відмову тим, що публіка банально не прийме комедію, яка має величезну схожість із п’єсою вже розіграною на сценах Петербурга та Москви.

У 1840 році Григорія обирають головою Харківської палати кримінального суду. На жаль, на цій посаді він пробув не довго, адже 20 серпня 1843 року через тяжку хворобу Григорій Квітка-Основ’яненко помер у його улюбленому місті Харків. Поховали його на Холодногірському цвинтарі. У 1930 році цей цвинтар знищили, а надгробок перенесли в Покровський собор, а згодом на Другий міський цвинтар.

Творчість Квітки-Основ’яненка

За свою кар’єру Григорій Квітка-Основ’яненко написав безліч творів, наприклад трилогію про Шельменка під назвою “Дворянські вибори, частина друга, або Вибір справника”, “Шельменко – волосний писар” та “Шельменко денщик”. Наприкінці 1830-х років Григорій активно писав свої п’єси саме українською мовою. Наприклад, він надрукував такі комедійні п’єси, як “Сватання на Гончарівці” та “Бій-жінка”.

Але Григорія Квітку-Основ’яненка недарма вважають фундатором української прози. Все в тих же 1830-х він написав і опублікував цілу купу саме творів прози, хоч спочатку російською мовою. З-під його пера вийшли такі романи та повісті як “Харківська Ганнуся”, “Життя та пригоди Петра Степанова сина Столбикова”, “Пан Халявський”, “Панна сотникова”, а також такі історико-мистецькі та етнографічні нариси як “Українці”, “1812 рік у провінції”, “Головатий”, “Історія театру в Харкові”, “Знахар” та “Ярмарок”. Наприкінці 1830-х років Квітка-Основ’яненко вже почав писати та видавати свою прозу саме українською мовою, наприклад, він видав такі твори як “Мертвецький Пасха”, “Пархімове снідання”, “Салдацький патрет”, “Від тобі і скарб”, “ Підбрехач”, “Маруся”, “Сердешна Оксана”, “Добре роби – добре й буде” і “Щира любов”.

Стиль листа Квітки-Основ’яненка

При вивченні творів письменника сучасники виділяють топологічну спорідненість повістей та оповідань Григорія Квітки-Основ’яненка та творів англійського сентименталізму. Його твори схожі з такими авторами як, наприклад, Л.Стерна, О.Годсміта та С.Рідчарсона. Такі висновки зумовлені такими закономірностями: зосередження художньої уваги розкриття емоційних і чуттєвих переживань героя; зображення такої собі “природної людини”; сакралізація образів і характерів “природних людей” під впливом основних архетипів, таких сакральних образів, що виділяються національною своєрідністю; глибокий психологізм; ідилічний хронотоп психологічної прози письменників-сентименталістів; циклічність життя персонажів та закритість їх внутрішнього світу; образ фіктивного оповідача.

Звичайно ж, Григорій Квітка-Основ’яненко мав і свої власні обриси. Український спів більше акцентував увагу читачів на особливостях національного характеру, специфіки мислення, віруваннях, звичаях, побуті, цінностях та ідеалах українського народу. Звичайно, все це відбувалося на яскравому контрасті з російською культурою.

Значення творчості та самого поета у масовій культурі

Головною повістю Григорія Квітки-Основ’яненка вважається повість “Маруся” надрукована у 1832 році. Саме після неї його визнали “батьком української прози”. Ця проза поета мала дуже велике значення у становленні оповідального дискурсу в українській літературі.

Найкращі твори Квітки-Основ’яненка одними з перших представляли українську літературу європейським читачам. У 1854 році в Парижі опублікували французькою мовою “Сердешну Оксану”. Його твори були перекладені болгарською, польською, чеською, німецькою та багатьма іншими мовами Європи. Квітка-Основ’яненко листувався з Тарасом Шевченком. Великий кобзар говорив про Квітку-Основ’яненка лише у позитивному ключі та присвятив навіть вірш під назвою “До Основ’яненка” та створив ілюстрації до творів “Знахар” та “Панна Сотниківна”.

На честь Григорія Федоровича назвали бібліотеку. Вона має назву Центральна районна бібліотека імені Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка ЦБС Холодногірського району міста Харкова. Це головна бібліотека Холодногірського району міста Харкова.

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.