Талантів у Харкові та Харківській області хоч відбавляй. Актори, художники, письменники та музиканти абсолютно різних мастей, починаючи від виконавців і закінчуючи композиторами. Саме про досить відомого харківського композитора і йтиметься далі. А саме про Олександра Степановича Щетинського. Чим займається Олександр Щетинський? Який внесок він зробив у розвиток української культури? Та й у принципі, що це за людина? Далі на ikharkovchanin.
Освіта Олександра Щетинського
Олександр Щетинський закінчив Харківський інститут мистецтв у 1983 році. Він від самого спочатку обрав не музичний інструмент для своєї спеціальності, а саме клас композиції. Його вчителем у той період був Валентин Борисов. На той момент це був один із найвідоміших композиторів. У цей же період Щетинський долучається до творчості відомих композиторів так званого радянського авангардизму, наприклад, Едісона Денісова, Арво Пярта, Софії Губайдуліної, Валентини Сильвестрової та Альфреда Шнітке. Вже після університету Щетинський зміг взяти участь у майстер-класах, де були його кумири Едісон Денисов і Поуль Рудерс у Данії. Щетинський ніколи не зупинявся у своєму навчанні. Він брав участь у літніх курсах, які проходили у Польщі та прослухав там лекції Вітольда Лютославського, Богуслава Шеффера, Луї Андріссена, Кшиштофа Пендерецького та Магнуса Ліндберга. Крім того Щетинський захоплювався Олів’є Мессіане і Дьордя Лігеті. Це музика Новенської школи, яка в майбутньому справила величезний вплив на творчість Щетинського.
Концертна діяльність
Свою концертну діяльність Щетинський розпочав у кінці 1980-х років. Музика створена композитором звучала на різних концертах та фестивалях у Європі та Америці. Написані ним п’єси грали дуже відомі виконавці, такі як наприклад BBC національний Оркестр Уельсу, дитячий хор Метріс Радіо Франс, Московський ансамбль сучасної музики, Варшавський філармонічний оркестр, Ансамбль Віденського коледжу, Ансамбль Перкусіоністів Марка Пекарського, Кварт Брін Джулсон і піаніст Айвар Міхашофф. Це далеко не повний список усіх музикантів і груп, які грали написані Щетинським пісні, але найвідоміші з них. Звичайно ж, у творчості Щетинського мали бути і видавці. Його твори друкували Boosey & Hawkes, Gerard Billaudot Editeur SA, Le Chant du Monde, Alain Van Kerckhoven Editeur.
Крім того, Щетинський був і організатором деяких фестивалів. Зазвичай це були фестивалі, присвячені українській камерній музиці, але й інші жанри там були помічені не раз. З 1997 року по 2005 він був одним з журі Міжнародного фестивалю сучасної музики під назвою “Контраст”, що проходив у Львові. Щетинський з 1995 по 2001 рік встиг побути організатором серії концертів Нова музика в Харкові, а в 2001 році став координатором програм Міжнародного форуму музики у місті Київ.
Педагогічна діяльність
Звичайно ж така талановита людина, як Олександр Щетинський, просто зобов’язана була займатися викладацькою діяльністю, щоб передати свій досвід майбутнім поколінням. У 1983 році Щетинський розпочинає свою викладацьку кар’єру у дитячій музичній школі за класом композиції. Вже тоді в досить молодому віці, адже Щетинському було лише 23, він любив трохи експериментувати, тому викладав дітям за новою на той час музично-педагогічною системою Валерія Брайніна. Його статтю тоді було опубліковано у журналі “Музична академія”. Досвід Щетинського згодом зрозуміло зростав, через що в 1991 році він залишає дитячу музичну школу і йде працювати вже до Харківського інституту мистецтв. Там він веде кілька класів, таких як клас композиції, інструментальний клас і спеціальний курс композиторської техніки ХХ століття.
Звичайно ж навіть під час звичайного викладу матеріалу у Харківському університеті, його запрошують з лекціями до інших ВНЗ. Так, наприклад, Олександр Щетинський виступав з лекцією про музику ХХ століття в українській національній музичній академії в Києві в 1995 році. Також Щетинського можна було помітити за кордоном. Там він представляв, як власні композиції, так і виступав з лекціями про нову українську музику на спеціальних міжнародних симпозіумах. Щетинський зміг відвідати та розповісти про українську музику таким країнам як Польща, Словаччина, Швейцарія, Німеччина, Македонія, Голландія та Австрія. Вже в 1999 році його навіть запросили до Македонії на композиторський майстер-клас.
Написання музики для кіно
Навіть у цій справі Олександр Щетинський зміг взяти участь. Він написав музику всього до двох фільмів. Перший – Delirium 2012 року виходу, другий – Las Meninas 2008 року. Про Delirium особливо нема чого сказати, а ось на Las Meninas варто зупинитися докладніше.
Сюжет фільму оповідає про матір, яка є віолончелісткою та сина, який грає на піаніно. Через такий сюжет фільму, зрозуміло основна музика розвивається навколо цих двох інструментів. Звичайно ж тут є і традиційне використання музики під час діалогів або забарвлення самого кадру, але режисер і композитор хотіли зосередити увагу глядача на самостійності ролі музики. У фільмі сама музика виступає як смислова частина на яку вже накладаються слова та відеоряд головних героїв, що виглядає дуже незвичайно та по-своєму красиво. Майже у всіх сценах фільму музика виходить на перший план і переплітається з усіма шумами, які навколо неї. Деякі шуми були штучно створеними та змонтовані за спеціальним музичним принципом, а деякі були цілком справжніми. Саме завдяки такій ретельній роботі Олександра Щетинського та професійному підбору всіх звуків фільму весь фільм можна розглядати не просто як картину, а як повноцінну звукову інсталяцію. У фільмі Las Meninas є невелика п’ятнадцяти хвилинна сцена спогадів Сина, яка в собі не містить жодного слова. Спеціально для цієї сцени Олександр Щетинський створив Сонату для віолончелі та фортепіано. Цю Сонату ще дуже давно багато музикантів виконували окремо від фільму, адже вона звучить дуже красиво і поза кінострічкою.
Що стосується стилів у яких була створена музика, то професіонал відзначають, що це переважно десь між бароко, пізньоромантичною та класичною алюзією та атоналізмом. Атоналізм – це більш сучасний стиль музики, що виражається в спеціальній відмові від логіки гармонійних тональностей. Багатьом це може різати слух насправді, але Щетинський професіонал своєї справи, так що все не так критично, як здається. Варто також сказати, що Щетинський не відокремлює так явно стилі у фільмі, а більше намагається переплітати їх та інтегрувати один в одного. Через це виходить незвичне звучання, яке не можна було почути ніде раніше. Тому багато хто з не підготовлених слухачів, відразу й не може визначити в якому стилі написана та чи інша композиція. Загалом досвід, який надає цей фільм завдяки генію Олександра Щетинського, просто незабутній. Після перегляду цього фільму багато хто шкодує, що не подивився його раніше, адже картина як і за сюжетом дуже цікава, так і за музичним супроводом.
Загалом і в цілому Олександр Щетинський – це харківська легенда від світу музики. Людина, яка змогла наповнити українську культуру багатьма новими музичними творами і водночас долучити молодше покоління до класичної музики.
